Сьогодні — чотири роки від початку повномасштабної війни.
Українці живуть у реальності війни з 2014 року. І весь цей час вона поруч із нашими дітьми — у тривогах, переїздах, втраті дому, у дорослішанні раніше, ніж хотілося б.
Упродовж усіх цих років ми поруч із дітьми.
Тримаємо простір підтримки, слухаємо, допомагаємо проживати складне і поступово повертати відчуття безпеки.
Наші психологічні групи — це місце, де дитина може не бути “сильною”. Де можна плакати, злитися, мовчати і знову вчитись довіряти світу.
За офіційними даними міжнародних та українських організацій, мільйони українських дітей зростають в умовах війни та постійного стресу.
І за кожною цифрою — конкретні історії, маленькі плечі, які несуть надто великий для дитинства тягар.
Сьогодні особливо хочеться подякувати всім, хто робить цю роботу можливою:
нашим захисникам і захисницям — за можливість жити й допомагати;
волонтерам — за щоденну, часто непомітну, але дуже важливу роботу;
нашим тренерам і психологам — за витримку, професійність і людяність;
партнерам і донорам — за довіру і підтримку, яка дозволяє цій допомозі не зупинятися.
Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна.
Але знаємо точно: діти потребують підтримки вже зараз.
І ми просто продовжимо робити свою роботу для дітей.
