30 травня 2024 року у Хмельницькому відбулось вручення сертифікатів 22-ом новим тренерам програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення». З початку весни нові спеціалісти проводили групові заняття для дітей та дорослих, де змогли на практиці втілити знання, які вони отримали під час тренінгу в Хмельницькому 29 лютого – 02 березня 2024 року.

Сертифікати вручали керівниця та психологиня проєкту «Рука допомоги Україні» Ірина Сухова, а також психологиня та координаторка цієї тренерської групи Яна Сергеєва. Щиро вітаємо нових фахівців та бажаємо усім сил, натхнення та гарних результатів в роботі!

Заходи в рамках проєкту проведено у співпраці з БФ «Рокада» (м. Хмельницький), з яким ми плідно працюємо вже два роки. Дякуємо нашому партнеру!

Також велика подяка за фінансову підтримку нашому донору – Канадсько-українській фундації.

Фотоальбом на Facebook

Майже завжди всіх учасників та учасниць занять «Діти та війна. Навчання технік зцілення» об’єднує одне – кожен був так чи інакше травмований війною. Але групи завжди різні. З поміж інших на заняттях, які відбувались в одному з дитячих таборів, був хлопець Владислав 15-ти років із м. Хмельницький. Він активно працював, швидко познайомився з усіма, слухав їхні розповіді, намагався обережно запитувати про те, що його цікавило. Проте, майже до кінця тренінгу він говорив, що травматичних спогадів не має і бере участь через цікавість і бажання навчитися технік зцілення на майбутнє.

Коли в групі працювали над темою страхів, одна дівчинка сказала, що боїться повертатися у Херсон, у будинок, який затопило на її очах. Тоді Влад сказав, що розуміє дівчину, бо також боїться повертатися у село до бабусі. Без зайвих спонукань хлопець розповів свою історію:

«Влітку я завжди їздив до бабусі в село, де у мене був найкращий друг Антон. Нам було весело і цікаво щодня. Два роки тому ми пішли на ставок, зловили пару карасів, були такі щасливі. Після рибалки ми йшли лісом, спілкувалися і раптом почули якийсь звук. Він був голосним і наче наближався до нас. Все відбувалося дуже швидко, можливо пару секунд… Я оглянувся і побачив, що на нас падає дерево. Антон якось мене відштовхнув зі стежки, а дерево впало прямо на нього…
Він загинув на місці. Мені було дуже страшно, мене ніби паралізувало, потім я почав витягувати його і побачив, що він не дихає, а вся голова в крові. Це був жах, я біг дорогою і кричав, кликав на допомогу. Його поховали, а я більше не можу їздити в село, жодного разу не був після того випадку».

Владислав закрив обличчя руками і плакав. Він пояснив, що після того випадку часто бачить один і той самий сон, як дерево падає на Антона. А коли він прокидається, то часто перед очима бачить свого друга і відчуває запах крові та чує звук дерева, яке падає. Минуло два роки, а хлопцю здається, що все було ніби вчора. Він перестав ходити до лісу і на риболовлю.

Продовжуючи заняття, тренери стимулювали групу до розмови про корисне і некорисне уникання. Також вони запитали Владислава, які техніки він міг би застосовувати у таких випадках. Хлопець поділився, що він вже використовує дихальні, слухові і нюхові вправи та носить із собою ароматичну олійку. Влад відмітив, що техніки допомагають йому знімати напругу, тому він планує практикувати їх і надалі. На наступне заняття Влад приніс виконане завдання з подолання страху. Він вирішив, що йому потрібно маленькими кроками повертатися до поїздок у село. На кожній сходинці він написав, що має зробити і схематично зобразив Антона, свого супергероя з крилами, який допомагатиме йому у всьому.

На фото групові заняття «Діти та війна. Навчання технік зцілення», які тренерки проєкту «Рука допомоги Україні» Алевтина Гурська та Марина Павлусь проводили в березні-квітні 2024 року в ліцеї №93 м.Києва.

Дякуємо за фінансову підтримку нашому партнеру – Канадсько-українській фундації.

Фотоальбом на Facebook

На заняттях «Діти та війна. Навчання технік зцілення» з групами дорослих завжди працювати важче, ніж з дітьми, оскільки хоча б в одного-двох учасників групи буває скептичне ставлення до програми. В одній із таких груп для дорослих, які приїхали з Харківської області, учасники та учасниці відкривалися поступово, здебільшого були пасивними, але по черзі розповідали про себе та тренувалися у виконанні вправ. На їхньому фоні виділялася учасниця Наталія, яка не хотіла говорити про себе. На першому занятті вона дала зрозуміти, що техніки, запропоновані тренерками, не допоможуть їй впоратися зі своєю бідою. На заохочення тренерок до розповіді вона відповідала, що послухає інших, і, якщо захоче, то потім розповість свою історію. Лише на четвертій зустрічі жінка змогла розповісти про те, що з нею трапилося. Вона відразу сказала, що не вірила у дієвість технік, вважала це все іграми, але щоразу слухала відгуки інших учасників та учасниць, і аж тоді вирішила спробувати техніки на собі.

Наталія розказала, що з початку війни її селище деякий час було окуповано, а потім знаходилось під інтенсивними обстрілами. Зараз її дім розбитий, повертатися нікуди, але навіть ці жахливі події були затьмарені жахом того, що трапилось із донькою. Вона пригадує, що стріляли дуже часто, але мешканці будинку навчилися між обстрілами вибігати надвір по воду. У той день було порівняно тихо, менше стріляли. Її донька сказала, що піде набрати води, оскільки сьогодні безпечніше. Наталія боялася її відпускати, просила залишитися, але донька запевнила її, що буде обережною. Вона сказала, що вибухів давно не чутно, отже все буде добре. Доньки не було близько 20 хвилин. Наталія починала хвилюватися, аж раптом почула свист ракети і вибух зовсім близько коло них. Жінка вибігла на балкон, побачила доньку, що лежала внизу, багато людей навколо, а далі швидка, лікарня, інвалідність…

Спочатку Наталії здалося, що донька мертва, але потім виявилося, що це поранення від уламка ракети. Жінка розуміє, що інвалідність – це назавжди, тому їй важко прийняти те, що сталося. Вона щодня думає, як їм жити далі, як донька має навчитися жити з травмою. Після занять Наталія почала практикувати техніку «Безпечне місце» і помітила, що тривожність зменшується. Також їй дуже сподобалося використання вправи сильних позитивних Я-тверджень. Жінка почала користуватися нею, як тільки відзначала у себе появу негативних думок. Також їй вдалося виконати техніку обрання уявного помічника, який допоможе впоратися з негативними спогадами. Щоправда Наталія її дещо трансформувала. Вона не уявляла супергероя чи помічника для себе, а подумала, що вона має бути такою супергероїнею для своєї дочки. На останній зустрічі, коли всі ділилися своїми враженнями, Наталія розповіла, що почувається краще, стала емоційно стабільнішою, ситуацію з донькою майже прийняла. Вони планують готуватися до протезування.

На фото групові заняття «Діти та війна. Навчання технік зцілення», які в березні-квітні 2024 року відбувалися в селі Котюржинці Хмельницької області. Заняття проводили тренерки проєкту «Рука допомоги Україні» Ольга Трайчун та Наталія Скрильнікова.

Дякуємо за фінансову підтримку нашому партнеру – Канадсько-українській фундації.

Фотоальбом на Facebook

15-19 квітня 2024 року відбулось онлайн навчання за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» для ще однієї групи психологів, педагогів та волонтерів, яка складалась із 60 осіб. Викладали психологині проєкту «Рука допомоги Україні» – Ірина Сухова та Олена Божор. Після навчання натхненні учасники та учасниці перейшли до наступного етапу своєї участі у нашому проєкті – організації та проведення групових занять за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Всі учасники та учасниці отримають всебічну підтримку від проєкту «Рука допомоги Україні» і супервізію від досвідчених тренерів.

Щиро дякуємо усім за цікавість та активність в навчанні і бажаємо плідної праці з дітьми України.

Окрема подяка за співпрацю нашим давнім друзям та партнерам – БФ «HOPE worldwide Canada»!

Фотоальбом на Facebook

Навесні проєкт «Рука допомоги Україні» у співпраці з БФ «SOS: Штаб громадянської оборони» (м. Кам’янець-Подільський) провів кілька груп за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» для літніх людей (60 років і більше). Учасники та учасниці занять навчались розпізнавати свої психологічні травми, долали симптоми та набували внутрішніх ресурсів, щоб почати дивитися в майбутнє з надією. За своє довге життя ці люди накопичили багато болю, але й багато мудрості. Заняття були своєрідним обміном – тренерки навчали учасників технік зцілення, а учасники тренерок – мудрості. Загалом в групових заняттях взяли участь 42 особи.

Коментар однієї з учасниць: «Мені за все життя дарували багато подарунків, і я не була обмежена увагою, але цей подарунок… він із дитинства. У мене такого ніколи не було. Дякую вам, що повернули мене у моє дитинство!»

На фото групові заняття, які проводили тренерки програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення» Світлана Гумінська та Жанна Тятькова.

Заняття відбулись за підтримки нашого партнера HOPE worldwide Zurich.

Фотоальбом на Facebook

В кінці березня 2024 р. завершились групові заняття для дітей за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» в Краматорську Донецької області.

З дітьми працювали тренерки програми Христина Кипрянова та Лейла Кравченко. «Сьогодні провели святкове завершальне заняття «Діти і війна.Навчання технік зцілення» в рамках проєкту БФ «Надія по всьому світові», – поділилася Христина Кипрянова. – Діти дуже задоволені, вони навчилися справлятися зі своїми страхами і тривогами, стали відкритішими і тепер знають, як попіклуватися про себе і своїх близьких. Найцінніше було бачити щирі, позитивні емоції та відкриті посмішки дітей».

Тренерки висловили подяку батькам за довіру, а Волонтерському центру Краматорська – за приємну співпрацю.

Фотоальбом на Facebook

04-06 березня 2024 р. в Полтаві відбувся триденний тренінг за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». 25 учасників та учасниць, шкільні психологи, вчителі, соціальні педагоги, ділились, що техніки зцілення це саме той психологічний інструмент, який зараз дуже потрібен в школах, де навчається багато дітей з сімей ВПО. Крім того через воєнні події в країні часто і місцеві діти так само бувають налякані, стривожені, апатичні. Отже вчителі і психологи мають знати, як допомагати дітям. До навчання нових фахівців доєдналися тренерки, які вже мають практичний досвід роботи з програмою. Вони ділилися з групою своїм досвідом та деталями роботи з дітьми та їхніми батьками.

Тренінг викладали психологині проєкту «Рука допомоги Україні» – Ірина Сухова та Тетяна Обоянська. Захід відбувся у співпраці з Полтавською академією неперервної освіти імені М.В.Остроградського та за фінансової підтримки Канадсько-української фундації.

Відгуки учасниць.

Галина Дружиніна: «Щиро дякую за ресурс, позитив, натхнення, можливість переконатися, що “я – можу!”, “я – вмію!” За безцінні інструменти для роботи з дітьми, за те, що ви допомагаєте нам і нашим дітям відчувати себе щасливими».

Світлана Сельвестрова: «Дуже класно було опинитися в колі однодумців, отримати такий безцінний досвід, оту скриньку технік самодопомоги. Хочу подякувати тренеркам та організаторам за можливість переключитися, згадати, що я теж маю почуття гумору і пам’ятаю, як сміятися, та насолодитися можливістю навчитися чогось нового (це відчуття неможливо ні з чим порівняти)».

Інна Берташ: «Дякую організаторам та тренеркам БФ “Надія по всьому світові” за дієвий баланс знань, який я буду використовувати для себе та оточення. Техніки та методи – супер дієві (випробувала на собі)!»

Віталія Ярош: «Дякую пані Ірині та пані Тетяні за дієві техніки та інструменти зцілення. Навчання було цікавим та насиченим. Отримані знання буду практикувати з дітьми та дорослими. Адже знаючи багато технік, можна керувати своїми емоціями та своїм станом! Дякую вам за професіоналізм!»

Аліна Зенченко: «Дякую тренеркам нашого проєкту за насичені, теоретично і практично змістовні заняття, позитивно забарвлені, теплі, атмосферні. Несу із собою знання та досвід, який, маю надію, донесу дітям або дорослим, які будуть цього потребувати. Дякую!»

Фотоальбом на Facebook

04 березня 2024 року в Полтаві відбулось вручення сертифікатів новим тренеркам програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Вручали сертифікати психологині проєкту «Рука допомоги Україні» Ірина Сухова і Тетяна Обоянська.

«Восени ми мали навчання для групи тренерів у співпраці з Полтавським педагогічним університетом імені В.Г. Короленка, – розповідає Ірина Сухова. – Нарешті ми сертифікували тих із них, хто успішно пройшли практичний етап проєкту і плідно попрацювали з групами дітей та дорослих. В теплій атмосфері у стінах університету спілкувалися, відмічали особливості роботи кожної з груп та актуальність програми».

Команда нашого проєкту вітає молодих тренерок з гарними результатами на початку роботи з програмою та бажає їм успіхів і надалі.

Фотоальбом на Facebook

29 лютого – 2 березня 2024 року в Хмельницькому відбувся тренінг «Діти та війна. Навчання технік зцілення». 24 учасника та учасниці з Хмельницького та Хмельницької області, а також з міста Вінниця вивчали тему виникнення та подолання ПТСР, який переживають мешканці України під час війни. Своїми знаннями та досвідом з групою ділилися психологині проєкту «Рука допомоги Україні» Ірина Сухова та Наталія Подоляк. Нові фахівці проводитимуть групові заняття за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» для дітей та дорослих. Вони навчатимуть своїх підопічних технік самодопомоги для подолання стресу, страхів, болю, втрат, щоб полегшити їхній психоемоційний стан.

Тренінг проведено в рамках проєкту «Рука допомоги Україні» у співпраці з партнерами з БФ «Рокада» (м. Хмельницький) та за фінансової підтримки Канадсько-української фундації.

Відгуки учасниць.

Дар’я Цехмейстер: «Очікування від тренінгу виправдались на всі 100%. Програму планую реалізовувати у Вінницькому технічному фаховому коледжі в березні-квітні цього року. Дякую, що запалюєте серця і завдяки цьому лікуєте багато дітей. З такими можливостями в нашої нації велике майбутнє».

Людмила Бездітна: «Дуже гарно та структуровано подано матеріал. Програму планую реалізовувати в березні у двох громадах нашої області (недалеко від міста). Навчання було просто неймовірне, приклади доречні. Дуже вдячна за можливість пройти таке навчання».

Тетяна Галицька: «Тренінг дуже сподобався. Плануємо провести групи зі студентами в Хмельницькому національному університеті, а також, можливо, ще групу онлайн. Тренінг «Діти та війна. Навчання технік зцілення» був дуже актуальним для мене, адже я працюю з людьми на психологічній платформі волонтером і там є запити на таку першу допомогу. Також хочу допомагати своїм близьким та навчити їх вправ самодопомоги. Дякую чудовим тренеркам за легку та невимушену подачу матеріалу».

Марина Суліменко: «Тренінг неймовірний. Відчуваю наповнення і виростають крила. Планую провести групи у ЗОШ №12 в березні-квітні цього року. «Діти та війна. Навчання технік зцілення» – програма, яка допомагає дітям і дорослим долати свої страхи, травми, переживання не на папері, а на ділі».

Алла Верболович: «Ви перевершили мої очікування. Програму планую реалізовувати найближчим часом в ліцеї №7 Хмельницької міської ради. Велика подяка тренеркам, команді організаторів за наповнені дні, за надактуальний матеріал, щирість та високий професіоналізм».

Фотоальбом на Facebook

У період з 10 по 24 лютого 2024 року 120 дітей віком 8-13 років з Харкова та Харківської області взяли участь у заняттях «Діти та війна. Навчання технік зцілення», які проводились у дитячому таборі «Litokryl Camp» у м. Іршава Закарпатської області.

«Літокрил» – всеукраїнський проєкт психоемоційної підтримки дітей від фонду Rescue Now, який проводить благодійні табори. Мета таборів надавати підтримку дітям, які постраждали внаслідок війни в Україні.

Команда проєкту «Рука допомоги Україні» із задоволенням долучилась до цього проєкту, щоб в рамках програми табору провести з дітьми групові заняття за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення», а також щоб надати індивідуальну психологічну допомогу тим, хто цього потребував. На заняттях діти навчались долати тривогу, страхи та посттравматичний стрес. Щоб ця підтримка для дітей ставала опорою і на майбутнє, табір передбачав і онлайн-зустрічі для батьків. З дітьми займались талановиті, чуйні, підтримуючі тренерки проєкту «Рука допомоги Україні» Світлана Ольфіренко, Богдана Наплета, Вікторія Тристан, Тетяна Драбич.

Щиро дякуємо нашим партнерам за співпрацю!

Фотоальбом на Facebook