ДОСЯГНЕННЯ ПРОЄКТУ У 2014-2021 РОКАХ:
- Понад 40 тон гуманітарної допомоги було доставлено більш ніж 20 тисячам ВПО з різних регіонів України у співпраці з організаціями-партнерами.
- Понад 900 волонтерів взяли участь у заходах проєкту.
- Понад 600 психологів-практиків, соціальних працівників, співробітників аварійних служб та волонтерів пройшли 3-денні тренінги за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» майже у всіх областях України.
- Понад 4000 дітей та 1000 батьків із зони бойових дій пройшли 7-тижневий курс відновної терапії в рамках програми «Діти та війна» у Київській, Житомирській, Одеській, Дніпропетровській, Харківській, Донецькій, Луганській та інших областях України.
- У рамках програми «Діти та війна» було організовано 3 реабілітаційно-рекреаційних табори для 64 дітей з Мар’їнки, Красногорівки, Авдіївки та інших населених пунктів Донецької області.
У 2022 році за перші 3 місяці повномасштабної війни проти України більше 900 дітей і 600 дорослих навчилися самостійно справлятися з травмувальними психологічними наслідками воєнних дій завдяки методології «Діти та війна. Навчання технік зцілення».
З березня по травень 2022 року понад 600 тренерів пройшли навчання та почали використовувати цю ефективну методику, розроблену норвезькими та британськими вченими, під час роботи з внутрішньо переміщеними особами та біженцями по всій території України та за кордоном.
ОДНА ІСТОРІЯ З БАГАТЬОХ
Марині 10 років. Її родина родом з Вуглегірська Донецької області. Батька у сім’ї немає, пішов до війни. Мама працювала у конторі, сама виховувала доньку.
Війна застала сім’ю зненацька. На очах дівчинки снаряд влучив в сусідній будинок. Коли вони з мамою прибігли туди, то побачили, що сусідку поранило, вона непритомна лежить на підлозі в кухні, і Марині з мамою довелося відвезти жінку до лікарні. Поки були зайняті із сусідкою, не звертали увагу на себе і на те, що відбувається навколо. Але наслідки наздогнали їх тієї ж ночі: дівчинка не могла заснути через кошмарні спогади обстрілу, а мама стогнала. На ранок у мами віднялися ноги.
Обстріли тривали, Марина дбала про маму, і через декілька днів та піднялася на ноги. Того ж дня сім’я поїхала до Києва, потім до Одеси. Мама почала дуже багато працювати: не було вільної хвилини, щоб поспілкуватися з донькою. Марина сама ходила до школи, робила уроки, відвідувала спортивну секцію. Зовні нормальна сім’я, але… кожна мала свою таємницю. Мама ні з ким не говорила про війну, а особливо важко їй було піднімати цю тему з донькою, тому вони не розмовляли зовсім. А Марина, зі страху засмутити маму, не зізнавалася їй, що щоночі бачить уві сні обстріли, звук вибухів у голові заважає їй спати і що в неї з’явилася апатія до всього, що відбувається. І ще Марина всім тілом здригалася, коли їхала в маршрутці… бо надто голосно…
В Одесі Марина з мамою почали займатися за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Перше досягнення: вони обидві змогли плакати серед людей, які пережили щось схоже. Друге: завдяки різним технікам, які вивчали на заняттях, вони навчилися справлятися зі своїми нав’язливими спогадами. Марина почала спокійніше спати, перестала боятися гучних звуків, а мама трохи розслабилася і знайшла час для вихідного, щоб відпочити. Найбільшою перемогою сім’ї стала субота перед останнім заняттям. Мама і донька наважилися попити чаю, подивитися одна одній в очі та поговорити! Без страху поговорити про те, як вони обидві жили весь цей час, як сильно люблять одна одну і як сумують за своїм зруйнованим будинком.
Донори і партнери проєкту:
HOPE worldwide Canada (Канада);
HOPE worldwide Switzerland (Швейцарія);
HOPE worldwide (США);
Київська Церква Христа;
Українська кредитна спілка (УКС);
Міністерство закордонних справ Литовської Республіки
Посольство Канади в Україні;
Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей, молоді;
Український інститут когнітивно-поведінкової терапії (м. Львів);
Донбаський державний педагогічний університет (м. Слов’янськ, Донецької обл.);
Луганський обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти;
Товариство Червоного Хреста України (м. Київ);
Центр психічного здоров’я та психосоціального супроводу Києво-Могилянської Академії (м. Покровськ, Донецької обл.);
Спілка самаритян України (м. Золоте, Луганської обл.);
Центр сімей АТО «Поруч» (м. Краматорськ, Донецької обл.);
ГО «ПроМир» (м. Слов’янськ, Донецької обл.);
Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів»Лелека» (м. Гірське, Луганської обл.);
БФ Місія «Подих Надії» (м. Мар’їнка, Донецької обл.) та ще понад 60 державних та громадських організацій.