Рука допомоги

Військова травма – як вона впливає на дітей

Через військові дії в Україні багато людей стикаються з втратою своїх близьких, втратою власних домівок, вимушеною міграцією, тривогою і занепокоєнням. Особливий травматичний вплив мають ці події на психіку дитини. Діти можуть ставати свідками артилерійських обстрілів та стрілянини, спостерігати руйнування рідного міста чи села або навіть їхніх домівок. Такий досвід може призвести до виникнення різноманітних психологічних травм.
Діти, травмовані війною, легко лякаються гучних звуків; вони впадають в депресію і стають замкнутими, часто плачуть і проявляють занепокоєння, раптове роздратування і гнів. Багато дітей бачать нічні жахіття. Такі дитячі травми, якщо на них належним чином і своєчасно не відреагувати, можуть привести до серйозних психологічних розладів.
Потреби у психологічній допомозі для тих, хто був свідком і пережив події війни, мають першорядне значення. Зокрема, основна увага має бути зосереджена на дітях, травмованих війною, оскільки їхній досвід і навички долати стрес, депресію і паніку будуть безпосередньо впливати на їх шанси на повноцінне життя.

Про проект «Рука допомоги Україні»

Проект спрямований на поліпшення соціально-емоційного та психологічного стану дітей, травмованих війною, і членів їх сімей (ВПО), які стали свідками і постраждали через військові дії в Україні.

Проект:

• готує інструкторів (терапевтів / психологів, соціальних працівників, вчителів, вихователів, волонтерів) до роботи із методикою «Діти і війна»;
• надає психологічну допомогу дітям та батькам, що постраждали через військові дії, навчає їх навичок психологічної саморегуляції та самодопомоги, методів релаксації;
• сприяє співпраці тренерів із державними соціальними службами з метою забезпечення негайної уваги з боку фахівців у випадках легких і важких психічних проблем, а також постійного подальшого догляду і соціальної підтримки.

Ми прагнемо:

• запобігти розвитку симптомів ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) і депресії у дітей, які пережили війну;
• запобігти необхідності у спеціалізованій психологічній допомозі в майбутньому;
• допомогти дітям навчитися справлятися із травматичним досвідом, стресовими ситуаціями і складними життєвими обставинами в майбутньому;
• допомогти сім’ям вимушених переселенців активувати і мобілізувати власні внутрішні ресурси і сприяти їх соціальній інтеграції та адаптації у нових громадах.

Методологія проекту. Програма «Діти і війна. Техніки зцілення»

Методологічною основою проекту є програма «Діти і війна. Техніки зцілення», розроблена в рамках співпраці Інституту психіатрії (Лондон, Велика Британія), Центру кризової психології (Берген, Норвегія). В Україні методику перекладено та адаптовано фахівцями Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії (УІКПТ, Львів, Україна).
Навчальна методика розроблена на основі доказового когнітивно-поведінкового підходу терапії посттравматичних розладів у дітей. Методику апробовано у низці країн, що були охоплені війною чи постраждали від природних стихійних лих (Греція, Туреччина, Китай, Шрі-Ланка, Іран). Вона приносила відчутну користь для тих, хто відвідував заняття, таким чином, методика може служити в якості інструменту для позитивної терапії психічного здоров’я. Навчальна програма призначена для використання людьми, які не обов’язково дуже досвідчені в питаннях психічного здоров’я дітей. В першу чергу, вона використовується вчителями, соціальними працівниками, психологами після короткої попередньої підготовки. Вона має велике значення для реалізації нашого проекту, оскільки за короткий період навчання можна підготувати тренерів в Україні використовувати посібник в їхній роботі з травмованими війною дітьми.

Досягнення проекту у 2014-2021 рр.

• Понад 40 тонн гуманітарної допомоги було доставлено понад 20 тисячам ВПО з різних регіонів України у співпраці з організаціями-партнерами.
• Понад 900 волонтерів брали участь у заходах проєкту.
• Понад 600 практикуючих психологів, соціальних працівників, співробітників аварійних служб, волонтерів пройшли 3-денні тренінги за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» майже у всіх областях України.
• Понад 4000 дітей та 1000 батьків із зони бойових дій пройшли 7-тижневий курс відновної терапії у рамках програми «Діти та війна» у Київській, Житомирській, Одеській, Дніпропетровській, Харківській, Донецькій, Луганській та інших областях України.
• У рамках програми «Діти та війна» було організовано три реабілітаційно-рекреаційних табори для 64 дітей з Мар’їнки, Красногорівки, Авдіївки та інших населених пунктів Донецької області.

Одна історія

Марині 10 років. Її родина родом з Вуглегірська Донецької області. Батька у сім’ї немає, пішов до війни. Мама працювала у конторі, сама виховувала доньку.
Війна застала сім’ю зненацька. На очах дівчинки снаряд влучив в сусідній будинок. Коли вони з мамою прибігли туди, то побачили, що сусідку поранило, вона непритомна лежить на підлозі в кухні, і Марині з мамою довелося відвезти жінку до лікарні. Поки були зайняті із сусідкою, не звертали увагу на себе і на те, що відбувається навколо. Але наслідки наздогнали їх тієї ж ночі: дівчинка не могла заснути через кошмарні спогади обстрілу, а мама стогнала. На ранок у мами віднялися ноги.
Обстріли тривали, Марина дбала про маму, і через декілька днів та піднялася на ноги. Того ж дня сім’я поїхала до Києва, потім до Одеси. Мама почала дуже багато працювати: не було вільної хвилини, щоб поспілкуватися з донькою. Марина сама ходила до школи, робила уроки, відвідувала спортивну секцію. Зовні нормальна сім’я, але… кожна мала свою таємницю. Мама ні з ким не говорила про війну, а особливо важко їй було піднімати цю тему з донькою, тому вони не розмовляли зовсім. А Марина, зі страху засмутити маму, не зізнавалася їй, що щоночі бачить уві сні обстріли, звук снаряда в голові заважає їй спати і що в неї з’явилася апатія до всього, що відбувається. І ще Марина всім тілом здригалася, коли їхала в маршрутці…бо надто голосно…
В Одесі Марина з мамою почали займатися за програмою «Діти та війна». Перше досягнення: вони обидві змогли плакати серед людей, які пережили щось схоже. Друге: завдяки різним технікам, які вивчали на заняттях, вони навчилися справлятися зі своїми нав’язливими спогадами. Марина почала спокійніше спати, перестала боятися гучних звуків, а мама трохи розслабилася і знайшла час для вихідного, щоб відпочити. Найбільшою перемогою сім’ї стала субота перед останнім заняттям. Мама і донька наважилися попити чаю, подивитися одна одній в очі та поговорити!! Без страху поговорити про те, як вони обидві жили весь цей час, як сильно люблять одна одну і як сумують за своїм зруйнованим будинком.

Донори і партнери проекту:

HOPE worldwide Canada (Канада);

HOPE worldwide Switzerland (Швейцарія);

HOPE worldwide (США);

Київська Церква Христа;

Українська кредитна спілка (УКС);

Міністерство закордонних справ Литовської Республіки

Посольство Канади в Україні;

Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей, молоді;

Український інститут когнітивно-поведінкової терапії (м. Львів);

Донбаський державний педагогічний університет (м. Слов’янськ, Донецької обл.);

Луганський обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти;

Товариство Червоного Хреста України (м. Київ);

Центр психічного здоров’я та психосоціального супроводу Києво-Могилянської Академії (м. Покровськ, Донецької обл.);

Спілка самаритян України (м. Золоте, Луганської обл.);

Центр сімей АТО «Поруч» (м. Краматорськ, Донецької обл.);

ГО «ПроМир» (м. Слов’янськ, Донецької обл.);

Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів»Лелека» (м. Гірське, Луганської обл.);

БФ Місія «Подих Надії» (м. Мар’їнка, Донецької обл.) та ще понад 60 державних та громадських організацій.

Як допомогти:

Ви можете зробити благодійний внесок через Інтернет:

• • натиснувши помаранчеву кнопку «Зробити пожертву» вгорі цієї сторінки, вибрати «Рука допомоги» і обрати найбільш зручний для Вас спосіб переказу коштів;