Сьогодні — чотири роки від початку повномасштабної війни.
Українці живуть у реальності війни з 2014 року. І весь цей час вона поруч із нашими дітьми — у тривогах, переїздах, втраті дому, у дорослішанні раніше, ніж хотілося б.

Упродовж усіх цих років ми поруч із дітьми.
Тримаємо простір підтримки, слухаємо, допомагаємо проживати складне і поступово повертати відчуття безпеки.
Наші психологічні групи — це місце, де дитина може не бути “сильною”. Де можна плакати, злитися, мовчати і знову вчитись довіряти світу.

За офіційними даними міжнародних та українських організацій, мільйони українських дітей зростають в умовах війни та постійного стресу.
І за кожною цифрою — конкретні історії, маленькі плечі, які несуть надто великий для дитинства тягар.

Сьогодні особливо хочеться подякувати всім, хто робить цю роботу можливою:
нашим захисникам і захисницям — за можливість жити й допомагати;
волонтерам — за щоденну, часто непомітну, але дуже важливу роботу;
нашим тренерам і психологам — за витримку, професійність і людяність;
партнерам і донорам — за довіру і підтримку, яка дозволяє цій допомозі не зупинятися.

Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна.
Але знаємо точно: діти потребують підтримки вже зараз.
І ми просто продовжимо робити свою роботу для дітей.

У селі Оринін на Хмельниччині ми продовжуємо проводити групи психологічної підтримки для дітей, які приїжджають до табору «Смарагдове місто». Для багатьох із них це перша за довгий час можливість видихнути, побути в безпечному місці та відчути, що дорослі поруч — уважні й небайдужі. Цього разу наші тренери провели 6 груп для 64 дітей з Донецької області.

Ми працювали невеликими колами — щоб кожен мав простір висловитися або, якщо поки не готовий, просто побути серед інших. Через прості, але дієві вправи діти вчилися розпізнавати свої емоції, заспокоювати себе в моменти хвилювання, говорити про страх і сум без осуду чи тиску.

Було видно, як змінюється настрій групи вже за кілька зустрічей: з’являється більше усмішок, більше взаємної підтримки, більше сміливості в словах. Діти починають не лише слухати, а й підтримувати одне одного. І це — один із найцінніших результатів.

Для дітей з регіонів, де війна триває щодня, такі зустрічі — не просто активність у програмі табору. Це можливість відчути стабільність, навчитися справлятися з внутрішнім напруженням і повернути собі хоча б частину відчуття контролю над власним життям.

Ми продовжуємо цю роботу, бо бачимо її значення. І будемо поруч із дітьми й надалі — там, де вони потребують підтримки найбільше.

Фотоальбом на Facebook