На Волині є невелике містечко – Горохів. Невелике за розмірами, але люди, які тут живуть, мають великі серця, люблячі й світлі. Чотири чудових тренерки програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення» працюють в Горохові з дорослими та дітьми, що отримали травми війни. Дякуємо Марині Сокол, Мар’яні Козош, Мар’яні Давидюк та Оксані Луговській-Фесенко за любов та наснагу! Про роботу наших тренерок більше розкажуть фотографії та відгуки учасників та учасниць групових занять.
«Висловлюю щиру подяку організаторам та тренеркам за створення групи психологічної підтримки! Ваші професійні здібності і неперевершена харизма, незважаючи на воєнний час, надихають рухатися, жити, любити… Вкладати частинку себе в добрі справи! Заняття, проведені Вами, змушують зупинитися, переосмислити життя до війни та під час війни! Не втратити себе, а навпаки – допомагати тим, хто потребує також підтримки! Повернувшись в рідне місто, згадуює Ваші настанови та поради в ті моменти, коли зупиняю себе і не даю негативним емоціям брати верх! Ви можете втілити надію сприймати світ по-іншому!», – Ірина, м. Бровари, Київська область.
«Дорогенькі мої дівчата, Мар’яно та Марино! Чесно я Вас полюбила, розкрила такі свої психологічні проблеми, як невпевненість в собі, поборола деякі страхи, я зрозуміла, що мені потрібно, та здебільшого зрозуміла, що я хочу в цьому житті, я зуміла впоратись з ПТСР. Ви неймовірні, шкода, що раніше я з Вами не мала можливості познайомитись. Це просто мене доля звела бути з Вами. Ви єдині, хто мені допомогли», – Олена, м. Горохів, Волинська область.
«На початку березня цього року моя сім’я переїхала з м. Миколаїв до м. Горохів. Це було швидке, але непросте рішення. Вже 8 тижнів Горохів є домом для мене, мого чоловіка і наших діточок. Нас зустріли з великою турботою та теплом. Але психологічно було дуже важко. Була провина, що ми поїхали; знецінення своїх почуттів (бо комусь довелося пережити набагато більше); замкненість, дратівливість, гнів, апатія, зміни настрою; сором приймати допомогу; відірваність від реальності, неможливість будувати плани на майбутнє; сум за батьками й неможливість їх обійняти; дуже багато страхів; поганий сон, різноманітні збої в роботі організму. Соціальна працівниця познайомила мене з Мариною Сокол, і так я потрапила в групу жінок, які стали мені дуже близькими в наших спільних проживаннях. Вони дали інструменти, завдяки яким я можу впоратися зі своїми почуттями. Я дізналася, що все те, що зі мною відбувається, то нормально в такий ненормальний час, і інші також мають такі почуття. Відвертість інших жінок була цілющою для мене. Війна також випустила моїх старих драконів і мені вдалося дати їм трохи лад. Вони сплять тихенько в печерах, а деякі полетіли геть. Для мене ці зустрічі були, як скарб. Мені важко словами передати цінність, але я вдячна всім серцем і душею. І велика вдячність тим, завдяки кому ця програма стала для мене можлива безоплатно», – Олена, м. Миколаїв.
«Ще раз я щиро вдячна вам за приділений час, за знання і звичайні буденні розмови про все! Дякую всім, дівчата! Не дарма ми з вами зустрілись! Це потрібно було кожній з нас!», – Інна, м. Харків.
«Ви чудові і в кожної з вас своя неймовірність. Навіть не згадаю, коли до нашого знайомства я так круто і корисно проводила час, 2 години пролітали, як 2 хвилини. ДЯКУЮ. Передати всі емоції та враження, які я отримали під час заняття, просто неможливо, все було неперевершено! Я познайомилися з впевненими та успішними жінками. Мені дуже сподобалася атмосфера довіри у нашій групі, завдяки чому я відчула реальні зміни. Пишаюся кожною учасницею неймовірного проєкту», – Тетяна, психологиня, м. Горохів, Волинська область.
