Коли говорять про психологічну допомогу дітям, часто здається, що це щось складне, довге і незрозуміле.
Але насправді все починається з простих речей — безпечного простору і правильно побудованого процесу.

Саме так працює програма «Діти та війна. Навчання технік зцілення».

Це не лекції і не «розмови про правильні емоції».
Це жива робота, де дитина поступово вчиться розуміти себе і справлятися зі своїм станом.

Заняття проходять у групі — і це дуже важливо.
Дитина бачить, що вона не одна. Що інші діти відчувають схоже. І це вже саме по собі знижує напруження.

Під час занять діти не просто говорять — вони малюють, виконують вправи, працюють із тілом, вчаться заспокоювати себе через дихання, проходять техніки роботи зі страхом.

Через ці прості дії відбуваються важливі речі:
дитина починає краще розуміти свої емоції, менше їх боятися і поступово вчиться ними керувати.

Дуже важливо, що ніхто не змушує дитину відкриватися одразу.
Кожен рухається у своєму темпі. І саме завдяки цьому з’являється довіра.

З часом діти починають говорити про те, що раніше було складно або неможливо озвучити.
І паралельно отримують інструменти, які можуть використовувати в житті — не тільки під час занять.

Саме тому ця програма дає результат.
Не тому, що «поговорили», а тому, що дитина отримує досвід безпеки, підтримки і конкретні навички, які залишаються з нею.

У лютому–березні 2026 року в Полтаві відбулися групові заняття для дітей у межах проєкту «Рука допомоги Україні». Програму «Діти та війна. Навчання технік зцілення» проводили тренерки Любов Бут та Аліна Зенченко на базі початкової школи №41.

У програмі взяли участь 26 дітей. Вони працювали у двох групах, поступово знайомилися між собою та звикали до формату занять.

Зустрічі були побудовані так, щоб діти могли не лише говорити, а й краще розуміти свій стан і вчитися допомагати собі. Через прості вправи — дихання, роботу з тілом, уяву — вони освоювали способи заспокоєння та зниження напруження. Окрему увагу приділяли роботі зі страхами: зокрема, використовували техніки «Безпечне місце» та «Сходинки страху», які допомагають поступово проживати складні переживання.

Не всі діти одразу включалися однаково: комусь потрібно було більше часу, щоб звикнути й відчути себе в безпеці. Але поступово групи змінювалися — з’являлося більше довіри, відкритості та залученості.

Після завершення програми у більшості дітей помітні позитивні зміни: їм стало легше справлятися з тривогою, зменшилися прояви страху, з’явилася більша готовність говорити про свої переживання. Дехто почав використовувати окремі техніки самостійно — у школі або вдома.

Цей досвід ще раз показує, наскільки важливо створювати для дітей безпечний простір і давати їм прості, зрозумілі інструменти для подолання тривоги та напруження у повсякденному житті.

Фотоальбом на Facebook

У межах проєкту «Рука допомоги Україні» наша команда продовжує проводити заняття з психологічної підтримки дітей за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Упродовж грудня 2025 — березня 2026 років у школі №159 м. Києва відбулася серія групових занять для дітей, які пережили травматичний досвід війни.

Заняття проводили тренери Олена та Володимир Лобода. Кожна група пройшла 7 зустрічей, під час яких діти вчилися розуміти свої емоції, справлятися зі страхом і тривогою, а також відновлювати відчуття безпеки.

У програмі взяли участь діти віком 10–12 років, більшість із яких були свідками воєнних подій, а частина — внутрішньо переміщені особи.

За результатами анкетування «до» і «після» участі у більшості дітей зафіксовано позитивну динаміку психоемоційного стану, зокрема:

• зменшення рівня тривожних спогадів (інтрузій);
• зниження уникання травматичних тем;
• підвищення емоційної відкритості та усвідомлення власних почуттів.

Особливо цінними є історії самих дітей.

Один з учасників, який став свідком обстрілу, тривалий час приховував свої емоції за жартами. Завдяки підтримці групи він уперше зміг відкрито говорити про свій страх, після чого став більш спокійним, уважним і залученим до роботи.

Тренери зазначають, що спочатку діти приходили на заняття з обережністю або неохоче, але з часом група стала для них безпечним простором, де можна бути собою.

Діти чекали зустрічей, із задоволенням залишалися після занять на чаювання, спілкувалися та підтримували одне одного. Після завершення програми багато хто запитував про наступні зустрічі.

Цей досвід ще раз підтверджує: групова робота з дітьми, які пережили війну, є надзвичайно ефективною. Вона допомагає не лише знизити рівень тривоги, а й формує довіру, підтримку та внутрішні ресурси для подальшого життя.

Ми продовжуємо працювати, щоб якомога більше дітей в Україні отримали необхідну психологічну допомогу.

Фотоальбом на Facebook