27 травня в рамках проєкту «Рука допомоги Україні» відбулася онлайн-зустріч українських тренерів та тренерок програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення» з одним із її авторів та співзасновників – Вільямом Юле, професором Інституту психіатрії (Лондон, Велика Британія). Учасники та учасниці заходу запитували Вільяма про програму, ділилися результатами роботи, досвідом, обговорювали деякі зміни та нововведення в програмі. Також спілкувалися з Катериною Явною, науковим редактором посібника, надрукованого для спеціалістів-практиків програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення».

Методика програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення» була розроблена на основі доказового когнітивно-поведінкового підходу терапії посттравматичних розладів у дітей командою фахівців з Інституту психіатрії (Лондон, Велика Британія) та Центру кризової психології (Берген, Норвегія). Її було апробовано у низці країн, що були охоплені війною або постраждали від природних стихійних лих. Це Греція, Туреччина, Китай, Шрі-Ланка, Іран та інші.

Із початком військових дій на сході України в 2014 році Інститут психічного здоров’я Українського Католицького університету спільно з Українським інститутом когнітивно-поведінкової терапії (Львів) та за підтримки доктора Дениса Угрина з Королівського Коледжу Лондона організували навчання тренерів даної методики в Україні. Саме на таких тренінгах у Львові в 2014 році та в 2015 році Вільям Юле навчав психологинь із Києва Наталю Подоляк та Ірину Сухову, які вже 7 років працюють у нашому проєкті, передаючи досвід і знання новим тренерам, тренеркам та всім, хто цього потребує.

Так, в 2015-2021 роках тренерська команда проєкту «Рука допомоги Україні» навчила понад 600 нових спеціалістів програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення», які надали допомогу більше ніж 4000 дітей та 1000 дорослих, що постраждали від наслідків війни. А з моменту початку повномасштабного вторгнення росії в нашу країну було навчено ще близько 700 нових спеціалістів, завдяки чому за березень-травень 2022 року «зцілення від ран війни» отримали вже понад 1500 дітей та дорослих.

Дякуємо засновникам методики «Діти та війна. Навчання технік зцілення» за таку практичну, структуровану та ефективну програму, яка сьогодні дуже допомагає нам в Україні у роботі з травмою війни. Окрема щира подяка Вільяму Юле за цю зустріч, його час, досвід, щирість, за визнання роботи нашого проєкту та бажання плідної подальшої співпраці.

Фотоальбом на Facebook

11-13 травня в Трускавці Львівської області, в партнерстві з БФ «Голоси дітей», відбувся триденний тренінг «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Тренерки проєкту «Рука допомоги Україні», в рамках якого відбувся захід, Ірина Сухова та Тетяна Обоянська, провели заняття для 15 учасників та учасниць – психологів і волонтерів Трускавця, а також переселенців із Харкова, Києва та Кривого Рогу, які тимчасово проживають в цьому місті.

На даний час у Трускавець прибуло понад 25 тисяч переселенців. «Тренінг проводився у старовинному будинку, де розташований музей народного художника України Михайла Біласа, – розповідає Ірина Сухова. – В нашій кімнаті стояв старовинний ткацький станок і шафи з експонатами. Дерев’яні сходи з перилами скрипіли під ногами учасників. Все це додавало нашим розмовам про війну і зцілення певного сакрального змісту і значення. Було відчуття, що всі покоління українців нашої землі розуміють біль і ненависть до ворога і приєднуються до нашого бажання перемоги і щасливого життя для всіх українських дітей».

Фотоальбом на Facebook

На Волині є невелике містечко – Горохів. Невелике за розмірами, але люди, які тут живуть, мають великі серця, люблячі й світлі. Чотири чудових тренерки програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення» працюють в Горохові з дорослими та дітьми, що отримали травми війни. Дякуємо Марині Сокол, Мар’яні Козош, Мар’яні Давидюк та Оксані Луговській-Фесенко за любов та наснагу! Про роботу наших тренерок більше розкажуть фотографії та відгуки учасників та учасниць групових занять.

«Висловлюю щиру подяку організаторам та тренеркам за створення групи психологічної підтримки! Ваші професійні здібності і неперевершена харизма, незважаючи на воєнний час, надихають рухатися, жити, любити… Вкладати частинку себе в добрі справи! Заняття, проведені Вами, змушують зупинитися, переосмислити життя до війни та під час війни! Не втратити себе, а навпаки – допомагати тим, хто потребує також підтримки! Повернувшись в рідне місто, згадуює Ваші настанови та поради в ті моменти, коли зупиняю себе і не даю негативним емоціям брати верх! Ви можете втілити надію сприймати світ по-іншому!», – Ірина, м. Бровари, Київська область.

«Дорогенькі мої дівчата, Мар’яно та Марино! Чесно я Вас полюбила, розкрила такі свої психологічні проблеми, як невпевненість в собі, поборола деякі страхи, я зрозуміла, що мені потрібно, та здебільшого зрозуміла, що я хочу в цьому житті, я зуміла впоратись з ПТСР. Ви неймовірні, шкода, що раніше я з Вами не мала можливості познайомитись. Це просто мене доля звела бути з Вами. Ви єдині, хто мені допомогли», – Олена, м. Горохів, Волинська область.

«На початку березня цього року моя сім’я переїхала з м. Миколаїв до м. Горохів. Це було швидке, але непросте рішення. Вже 8 тижнів Горохів є домом для мене, мого чоловіка і наших діточок. Нас зустріли з великою турботою та теплом. Але психологічно було дуже важко. Була провина, що ми поїхали; знецінення своїх почуттів (бо комусь довелося пережити набагато більше); замкненість, дратівливість, гнів, апатія, зміни настрою; сором приймати допомогу; відірваність від реальності, неможливість будувати плани на майбутнє; сум за батьками й неможливість їх обійняти; дуже багато страхів; поганий сон, різноманітні збої в роботі організму. Соціальна працівниця познайомила мене з Мариною Сокол, і так я потрапила в групу жінок, які стали мені дуже близькими в наших спільних проживаннях. Вони дали інструменти, завдяки яким я можу впоратися зі своїми почуттями. Я дізналася, що все те, що зі мною відбувається, то нормально в такий ненормальний час, і інші також мають такі почуття. Відвертість інших жінок була цілющою для мене. Війна також випустила моїх старих драконів і мені вдалося дати їм трохи лад. Вони сплять тихенько в печерах, а деякі полетіли геть. Для мене ці зустрічі були, як скарб. Мені важко словами передати цінність, але я вдячна всім серцем і душею. І велика вдячність тим, завдяки кому ця програма стала для мене можлива безоплатно», – Олена, м. Миколаїв.

«Ще раз я щиро вдячна вам за приділений час, за знання і звичайні буденні розмови про все! Дякую всім, дівчата! Не дарма ми з вами зустрілись! Це потрібно було кожній з нас!», – Інна, м. Харків.

«Ви чудові і в кожної з вас своя неймовірність. Навіть не згадаю, коли до нашого знайомства я так круто і корисно проводила час, 2 години пролітали, як 2 хвилини. ДЯКУЮ. Передати всі емоції та враження, які я отримали під час заняття, просто неможливо, все було неперевершено! Я познайомилися з впевненими та успішними жінками. Мені дуже сподобалася атмосфера довіри у нашій групі, завдяки чому я відчула реальні зміни. Пишаюся кожною учасницею неймовірного проєкту», – Тетяна, психологиня, м. Горохів, Волинська область.

Фотоальбом на Facebook

З початку повномасштабної війни в Україні команда київських психологинь проєкту «Рука допомоги Україні» навчила вже більше 300 нових тренерів і тренерок програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Щиро дякуємо Ірині Суховій, Наталії Подоляк та Олені Божор за самовідданість, любов до своєї роботи та людей, за досвід і турботу про емоційне і психологічне здоров’я українців! Більшість тренерів-новачків вже працюють з дитячими та дорослими групами і потребують супервізій. Бо супервізія – це можливість отримати підтримку, відповіді на запитання та додаткове навчання. Ви спитаєте: «Навіщо знову вчитися?». Відповідь є у притчі.

Одного дня учень викликав вчителя на змагання, бо був впевнений, що знає і вміє стільки ж, скільки він, і навіть більше. Запропонував йому рубати дрова (бо молодий учень точно буде спритніший за старого вчителя!), і той погодився. Почали зранку – робота закипіла. За декілька годин учень почув, як на сусідній галявині замовкла сокира вчителя. «Ага, втомився!» – і учень став рубати ще скоріше. По обіді сокира знову затихла, потім ще… Учень дуже втомився, але не на секунду не зупинявся. Коли ввечері підводили підсумок, виявилось, що вчитель переміг. «Як таке могло статися?! Я ж чув, що ти зупинявся і не рубав!»- закричав учень. «Так, це правда. Я зупинявся, тому що в цей час гострив свою сокиру», – відповів мудрий вчитель.

Фотоальбом на Facebook

5 травня 2022 року в Дрогобичі Львівської області відбулося вручення сертифікатів новим тренерам і тренеркам програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Наразі Дрогобич має психологів-практиків високого рівня. Учасники та учасниці зустрічі ділилися між собою досвідом роботи в Дрогобичі, Стебнику та Трускавці. В результаті цієї праці більше ніж 60 дітей та дорослих отримали психологічну допомогу і понад 300 людей (серед яких військові, переселенці, діти) змогли ознайомитися з деякими техніками вказаної методики. «Працювати за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» неважко, і результати дуже радують», – погодилися всі присутні на врученні сертифікатів. Попереду багато роботи: на тренерів очікують ще тисячі людей, які знайшли тимчасовий прихисток на Дрогобиччині.

Фотоальбом на Facebook

– Можна Вас сфотографувати?
– Ой, ні-ні-ні…
– Ви гарно виглядаєте! Давайте зробимо фото разом всією групою?
– Я не знаю, якось незручно. Я не люблю фотографуватись, завжди погано виходжу… (починає тікати).
– Добре, тоді розкажіть мені про ваші заняття в групі. Це програма «Діти та війна»?
– Я дуже задоволена! Після виїзду з місця бойових дій мене трусило, і все було, як в тумані. Прийшла на заняття групи, мене попросили анкету заповнити, а я розгубилась, не знаю, що писати. Мені допомогла техніка «Метелик», ми вивчали таку. А ще жахливі звуки в голові були, особливо вночі, не могла спати. Вибухи, крики. Теж подолала це. Бачите, я вам розповідаю і не плачу, а раніше не могла так… Я не плаксива по життю. Наші тренерки групи – вони наші вчительки. Вони навчили мене, як заспокоюватися і давати лад думкам. І ті звуки жахливі також перестали в голові бути…

Це уривок невеликої розмови керівниці і психологині проєкту «Рука допомоги Україні» Ірини Сухової з учасницею групи «Діти та війна. Навчання технік зцілення» Оленою, яка евакуювалася з Маріуполя Донецької області в Дрогобич Львівської області. І це поширена ситуація – дорослі (на відміну від дітей) фотографуватись не хочуть, а відгуки надають. Навіть рекомендують заняття своїм знайомим, бо допомогло. Тому викладаємо декілька відгуків учасників та учасниць групових занять, які відбулися в Дрогобичі, від Євгенії з Києва, Лілії з Мелітополя і Микити з Харкова.

Фотоальбом на Facebook

Заняття з дітьми та їх батьками за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» продовжуються у різних куточках України та за її межами. Українці підтримують українців. Дякуємо нашим тренеркам за турботу про тих, кому завдала болю війна.

Фотографії люб’язно надали: Вікторія Оверчук, Олена Маляр та Олена Кузнецова (м. Вінниця), Мар’яна Козош, Марина Сокіл, Мар’яна Давидюк та Оксана Фесенко (м. Горохів, Волинська обл.), Світлана Радченко та Леся Павлусь (м. Новояворівськ, Львівська обл.), Ольга Дзюба (м. Краків, Польща).

Фотоальбом на Facebook

У нашому проєкті «Рука допомоги Україні» є така метафора: коли ми навчаємось технік подолання посттравматичного стресу, ми начебто наповнюємо свій уявний «рюкзачок» різними техніками-інструментами. Завдяки одному інструменту можна подолати страх військової техніки, завдяки другому – розслабитись і звільнитися від напруги й тривоги, інший – допоможе налагодити здоровий сон без кошмарів.

Повний «рюкзачок» з психологічними техніками самодопомоги на будь-який випадок і смак – ось що забирають з собою учасники та учасниці груп після завершенню курсу терапевтичних занять «Діти та війна. Навчання технік зцілення». А ще ми маємо приємну традицію дарувати маленьким учасникам та учасницям справжній рюкзачок з «інструментами» для художньої творчості і арт-терапії на дозвіллі. Наприклад, фарби, повітряний пластилін, альбоми і скетчбуки, наліпки, головоломки, фломастери, іграшки. Все це також «інструменти» для продовження роботи над своїми спогадами та страхами та просто для чудового настрою.

Фотоальбом на Facebook

Психологи і волонтери, учасники та учасниці проєкту «Рука допомоги Україні», які нещодавно пройшли п’ятиденне навчання за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення», одразу розпочали проведення терапевтичних занять для груп дітей та дорослих. Вони збирають групи, зустрічаються індивідуально, навчають технік самодопомоги для подолання нав’язливих спогадів, страхів, стресу, тривог, безсоння, занепокоєння. Заняття відбуваються в різних куточках України і за кордоном. Можливо не все ідеально виходить, іноді не вистачає практичного досвіду, проте любові в серцях більше. Любов перемагає!

Вже понад 200 дітей та дорослих змогли пройти курс з 7-ми занять за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» та навчились долати наслідки травми війни.

Дякуємо за надані фотографії Олені Петрушкевич, Наталії Мудрик, Мар’яні Мельник, Наталії Даценко, Ніні Кіях, Мар’яні Козош, Марині Сокіл, Мар’яні Давидюк, Оксані Фесенко, Вікторії Полюзі, Світлані Білозерській.

Фотоальбом на Facebook

5-8 квітня 2022 року у Чернівцях відбувся тренінг «Діти та війна. Навчання технік зцілення» для психологів, соціальних працівників та волонтерів. Серед 29 учасників та учасниць заходу – місцеві фахівці і тимчасово переміщені особи. Навчання проводила керівниця та психологиня проєкту «Рука допомоги Україні» Ірина Сухова. Сподіваємось, що завдяки новим тренерам програми діти і батьки, які знайшли тимчасовий прихисток у Чернівцях, зможуть отримати психологічну допомогу.
Щиро дякуємо за співпрацю керівництву Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича, яке надало приміщення для проведення заходу і проявило зацікавленість у розповсюдженні інформації про програму «Діти та війна. Навчання технік зцілення» в місті.

Публікуємо відгуки учасників та учасниць тренінгу:

«Навчання надзвичайно корисне. По-перше, я мала можливість актуалізувати особисті ресурси для подолання розгубленості, яка виникла з початком війни. По-друге, збагатила скарбничку методичних ресурсів у роботі з батьками та дітьми. По-третє, отримала реальну можливість допомогти іншим, на яку орієнтоване навчання. Дякую за корисні практичні напрацювання, поєднані з теорією», – Лариса Платаш, доцентка кафедри педагогіки та соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

«У такий непростий час цей тренінг – це здобуття нового досвіду і знань, які в подальшому дадуть змогу працювати з тими, хто цього потребує. Цікаві і прості техніки, які можна використовувати, навіть коли йдеш по вулиці. Одна з технік допомогла мені позбутися нав’язливого спогаду. Дякую», – Марія Трифан, фахівчиня Чернівецького міського центру соціальних служб.

«Особисто для мене навчання саме тепер є дуже актуальним у зв’язку з ситуацією війни в нашій країні і волонтерством. Корисними були техніки самодопомоги (візуалізації, арт-техніки). Я доверху заповнила свій ресурсний «рюкзачок» новими техніками. Дякую», – Маргарита Купчанко, операторка-психологиня Муніципального контакт-центру при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради (Телефон Довіри).

«Навчання дуже актуальне, я отримала інструменти для роботи з дітьми, які давно шукала. Особливо для мене цей курс був ресурсним, я знайшла однодумців, з якими можна працювати і реалізувати цей проєкт», – Данієла Чебан, фахівчиня ЗОШ №16 (Чернівці).

«Знайшла ресурс в собі, плюс отримала певний терапевтичний ефект від групи. Навчання ґрунтовне, інформативно насичене, жодне запитання не залишилось без відповіді. Вдячна Ірині за глибинні знання і досвід, Поліні – за чудову організацію», – Ірина Горожанська, практична психологиня Чернівецького фахового коледжу технологій та дизайну.

«Актуально. Наразі є запити від знайомих волонтерів та волонтерок, які приймають переселенців за кордоном і в Україні. Найкориснішими були практичні моменти з досвіду тренерки, вправи, метафори. Дякую за цей час, вашу підтримку і присутність», – Ольга Луспеник, приватна психологічна практика (Чернівці).

Фотоальбом на Facebook