У березні цього року наш фонд розпочав співпрацю з міжнародною організацією LYNC (Love Your Neighbor Community). Їхня місія — підтримувати громади в усьому світі, розвивати культуру взаємної допомоги та піклування. Навесні у місті Чернівці відбулося навчання тренерів і тренерок за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення».

Протягом шести місяців нові тренери проводили заняття з дітьми, допомагаючи їм опановувати техніки самодопомоги та долати наслідки стресу. Весь цей час вони отримували супервізійну підтримку від досвідчених спеціалістів нашого фонду, що забезпечило якість та ефективність їхнього навчання та роботи.

6 вересня у Чернівцях ми зібралися на теплу зустріч, під час якої відбулося вручення сертифікатів новим тренерам і тренеркам. Це стало не лише святковим підсумком піврічної роботи, а й початком нового етапу у поширенні програми.

Ми щиро дякуємо нашим партнерам з LYNC за довіру та плідну співпрацю. Спільно ми робимо важливу справу — допомагаємо дітям знаходити внутрішні ресурси для відновлення та впевнено рухатися вперед.

Новим сертифікованим тренерам і тренеркам бажаємо натхнення, витримки та успіхів у їхній щоденній роботі. Віримо, що завдяки їхнім зусиллям ще більше дітей отримає підтримку та можливість відчути силу зцілення.

Цього літа команда тренерів і тренерок нашого фонду знову мала честь працювати з дітьми у різних куточках України. Одним із таких особливих місць став дитячий оздоровчий табір «Лісова пісня», розташований у мальовничому Кам’янець-Подільському районі. Це затишне місце серед природи, де діти мають можливість поєднати відпочинок із новими відкриттями, творчістю, спортивними заняттями та щирим спілкуванням. Атмосфера табору створює відчуття безпеки, дарує позитивні емоції та допомагає відновити сили.

Протягом усіх змін літа, а також навесні, наша команда проводила заняття за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Ця методика допомагає дітям краще розуміти себе, долати тривогу, справлятися з травматичними спогадами, знижувати рівень стресу й поступово відновлювати внутрішню рівновагу. Для багатьох учасників це стало першим досвідом знайомства з подібними знаннями, адже більшість дітей, які відпочивали у таборі, походять із багатодітних, неповних чи малозабезпечених сімей. Для багатьох це були перші психологічні заняття. Вони  вперше мали нагоду побувати на екскурсіях, долучитися до цікавих програм і відчути, що світ може бути різнобарвним та безпечним.

“Ми бачимо, як навіть кілька занять можуть стати важливим кроком у житті дитини: змінюється її ставлення до себе, з’являється більше впевненості, вона починає відчувати, що здатна впоратися із труднощами. Такі маленькі, але дуже значущі зміни надихають нас іще більше”, — поділилась тренерка програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення», психологиня Тетяна Харькова.

Ми щиро вдячні нашим донорам та партнерам, які вже багато років підтримують наші ініціативи. Саме завдяки їхній постійній турботі та довірі ми можемо реалізовувати програми, охоплювати все більше дітей і розширювати коло підтримки. Кожна дитина, яка отримала допомогу, – це доказ того, що наша спільна справа змінює життя на краще.

Цей проєкт створено БФ “Надія по всьому світові” завдяки отриманому гранту від Фонду дитячої стійкості: розвиток спроможності та фінансування українських організацій громадянського суспільства (Children’s Resilience Fund: Providing Capacity Building and Funding to Ukrainian Civil Society Organisations) в Україні. Програма реалізується Crown Agents in Ukraine та Integrity Action.

Цього літа команда наших тренерів і тренерок провела десятки занять для дітей у різних таборах по всій Україні. Одним із них став дитячий табір СОЦСР «Смарагдове місто» — особливе місце з непростою історією. Колись він працював у Донецькій області, та через війну був змушений релокуватися на Хмельниччину. Сьогодні заклад продовжує приймати дітей з прифронтових територій, залишаючись простором безпеки та розвитку.

Тренери і тренерки нашого фонду провели у таборі 24 групові заняття для 300 дітей. Це були хлопці й дівчата з Донецької області: хтось вимушено покинув рідний дім і тепер живе в іншому регіоні, а хтось досі залишається у своєму місті, де щодня стикається з реальністю війни на прифронтовій території. Незалежно від їхнього шляху, кожна дитина носить у собі біль та переживання, які не повинні бути тягарем дитинства.

На заняттях ми вчили дітей простих, але дієвих технік самодопомоги:

• як знижувати рівень тривожності та напруги;

• як впоратися зі страхом та важкими спогадами;

• як відновлювати відчуття контролю й безпеки;

• як знаходити підтримку одне в одному.

Крім того важливою частиною зустрічей було відчуття спільності: діти ділилися своїми історіями, сміялися, грали, а головне — відчували, що вони не самі у своїх труднощах.

Наші тренери і тренерки створили для них простір, де можна було відкласти тривогу й повернути собі право на дитинство.

Ми щиро віримо, що ці зустрічі стали для дітей кроком до внутрішньої стійкості та відновлення. Адже кожна дитина заслуговує на життя без страху та з надією на майбутнє.

Є моменти, коли варто зупинитись. Зняти тягар щоденної гонки, відкласти завдання, дедлайни й постійне “треба”, щоб просто бути. Бути разом. Побачити одне одного поза роботою і згадати, заради чого все починалось.

Цей ретрит став саме такою точкою — точкою зустрічі з собою і командою. Ми повернулися іншими: з ясністю в очах, з новими ідеями в голові й теплом у серці. Бо команда — це не тільки про роботу, а ще про зв’язок, тоді народжується справжня енергія до творення.

Ділимося відгуками, які залишили учасники та учасниці. Кожен з них — як точка опори для нас і нашої команди.

Сергій Сергєєв : “В цілому зараз таке життя, що і новини, і ситуація в країні…  і взагалі життя стало напруженим, складним. Ти не знаєш, що тебе чекає завтра. Мати таку можливість приїхати сюди і спати без повітряних тривог, сміятись, гуляти – це цінно. А ще розуміти, що ти робиш добру роботу, що ти це заслужив, в тебе є можливість відпочити, набратися сил.  І особисто я набрався сил. Я дуже пишаюся тим, що я є частиною цієї команди”.

Тетяна Обоянська: «Я вдихнула цю легкість – це неймовірно. Вразила наша подорож в Тустань, таке все зелене, соковите, вільне. Я хотіла бути в цьому, десь в своїх думках. Тому цей наш ретрит для мене дуже-дуже важливий. Я відчуваю додаткову турботу, підтримку і, я б сказала, визнання цінності. Цінності і важливості того, що ми робимо всі разом, командою, це неймовірні речі».

Ольга Постернак: « Кожен день був швидкий такий, прямо летіли години. Їздили на екскурсію, грали в боулінг, спілкувались в басейні, це було дуже круто. Сподобались майстер-класи, кожен торкнувся якоїсь струни душі, вдячна тренеркам за це. Я знаю, що я б туди не виїхала без Ірини та підтримки фонду, тому дуже вдячна що вмовили, підтримали, за вашу допомогу. Зараз я наповнилась, але попереду ще шлях відновлення». 

Олена Божор: «У мене ці дні було таке відчуття сімейності, душевної теплоти, затишку. Це так цінно, взагалі, наше коло, яке тримається багато років, і така надійність, відчуття, що ти не один, поряд колеги і друзі. Кожна хвилина була наповнена різними емоціями, але наскрізно відчувалась турбота про нас. Душа відпочила, тіло розслабилося».

Яна Сергєєва: «Я дуже щаслива і дуже вдячна, що тоді ви повірили в мене. Дуже круто бути в цій команді, дуже неймовірно. Тут на ретриті я кожен день надихалася всім, що бачила, – захопливими краєвидами гір, обличчями друзів, фарбами на полотні, смачною їжею. Всім надихалася, відпочивала, відклала все, щоб взагалі не працювати. Цей час для мене як три місяці терапії».

Євген Мороз: «Я взагалі важкий на підйом. Мені з цього круговороту, цього маленького світу вирватися дуже складно. Класно відпочив і перезавантажився. Не пам’ятаю вже, коли я малював останній раз. Цього разу везу додому картину на полотні».

Наталія Подоляк «Піднялось так багато спогадів про нашу спільну роботу і пригоди в цьому проєкті. Я подумала, що навіть не з усіма близькими друзями комфортно подорожувати. Можна дружити, але в подорожі це жесть. А в нас настільки класно підібралась команда, хоча ми всі такі різні. Ми справжня команда!»

Ірина Сухова “Ми як конячки, які везуть великі вози стресу, людських травм і зцілень. Отже, ми маємо і про себе потурбуватися, відновити сили для такої нелегкої роботи. Стійкість України – це стійкість кожної родини. Кожна родина – це мама, тато, дитина. Якщо ми кажемо про нашу професійну спільноту, це стійкість кожного психолога. Дуже хочеться цю стійкість підтримувати, плекати, щоб наша робота рухалася далі.

Цілями ретриту було надати ресурс команді нашого проєкту. Але ресурс буває різний. Комусь треба розслабитися, просто плавати, лежати, їсти, жити в комфортних умовах. Комусь потрібні враження, екскурсії, нові місця, нові заняття. Комусь потрібна робота над собою, заглибитися, щось полікувати. Ресурс різний. Ми всі різні. Але мені здається нам вдалося спланувати програму так, щоб всім було добре. Також це була можливість побути командою разом, підвести підсумки, перезавантажитись і з новими силами крокувати в майбутнє. 

Це було б неможливо без наших спонсорів, без їхнього людяного ставлення і розуміння, що команда це перш за все люди, які проживають свою війну, але знаходять сили і бажання працювати в проєкті і допомагати маленьким і дорослим українцям плекати свою стійкість. Велика подяка їм за це”.

Є команди, які працюють як механізм. А є — як серце.
Команда тренерів і тренерок проєкту “Рука допомоги Україні” — саме така. Жива, глибока, людяна. Та, яка лікує не лише методиками, а самим своїм існуванням.  

Цього червня в самому серці Карпат у затишній і мальовничій Східниці відбувся особливий ретрит — для тих, хто зазвичай думає про інших, підтримує, витримує, тримає плечима не одне людське серце. Команда тренерів і тренерок проєкту “Рука допомоги Україні” зібралася разом, щоб зупинитися на мить — не тому, що боротьба завершилась, а тому, що вона триває і потребує сили. А сила народжується в єдності, дотику, подиху, простих речах, які ми часто відкладаємо “на потім”. Смачна їжа, сонце і вода — відпочинок для тіла давав можливість розслабитися і відпочити розуму та серцю.

Майстер-класи від Наталії Подоляк, Христини Кравченко, Олени Божор стали простором глибокого перезавантаження. Кожна вправа — це не просто техніка, це було про дотик до себе, до втоми, яку ми звикли не помічати, і до надії, яку хочеться берегти.

Особливою частиною стала зустріч з мисткинею Христиною Соломчак — дрогобицькою волонтеркою, яка показала, як через живопис говорити про те, що словами сказати важко.

Був й час для мандрів — поїздка в місце сили Тустань, у Сколівські Бескиди, де камені пам’ятають історії стійкості. І саме там, серед неба й гір, відбулася мить, яка розчулила всіх: наш подружній дует — Анастасія та Євген — поділилися, що чекають дитину. А ще — влаштували гендер-вечірку, яку ми зустріли з щирою радістю та сльозами в очах. Це була не просто новина — це був символ життя, яке перемагає.

У колі команди ми переосмислювали пройдений шлях, згадували, скільки зроблено для дітей, вчителів, батьків, для України. Але ще більше — говорили про майбутнє. Бо ворог не зник. А значить, ми маємо бути міцними. Не загартованими лише болем, а з’єднаними довірою, спільністю і людським теплом.

Ретрит став простором не лише для професійного росту, а й для простого, щирого людського “бути разом” — за філіжанкою кави, на прогулянці, під час пізніх розмов про сенси й плани. Цей ретрит — заряд, фундамент на наступний рік для нас, команди людей, які вміють зцілювати, обіймати, піднімати і йти далі.

16 червня в Києві завершився черговий етап програми “Діти та війна. Навчання технік зцілення”, у результаті якого 18 учасників та учасниць отримали сертифікати тренерів. Нові спеціалісти працюють у Києві, Київській області та Запоріжжі — регіони, які особливо гостро відчувають наслідки повномасштабної війни.

Вручення сертифікатів відбулося в атмосфері радості та взаємної підтримки. У заході взяли участь представниці команди проєкту — Ірина Сухова, Олена Божор та Ольга Постернак. Їхня присутність стала знаком визнання й підтримки для усіх.

Програма “Діти та війна. Навчання технік зцілення” базується на науково обґрунтованих методиках роботи з дитячою травмою та втратами. Кожен новий тренер та тренерка — це надія та ресурс для малих українців, які пережили травматичні події й потребують безпечного простору для зцілення.

Також хочемо поділитися відгуками учасників:

Анна Горбаченко: “- Чим це навчання відрізняється від інших? Зараз дуже багато можливостей, багато навчань, але такі теми як тут раніше не зустрічалися! Вправи цієї програми не просто щоб послухати, а ми їх прожили,вивчили, знаємо тепер на пам`ять і будемо навчати далі. Це мій перший формат в якості тренера, я раніше відмовилася. Після цього навчання я бачу своє професійне зростання. Учасники нашої групи отримали позитивні зміни за результатами тестування, вони ділилися своїм досвідом і це дуже цінно.Вправи дуже класно, особливо малювання, навіть для дорослих виразити свої проблеми на папір це дуже круто!”

Влад Корнієнко: “Особлива подяка за підтримку протягом всього проекту”

Регіна Сердечна: “Це мій перший досвід в якості тренера. Ми набрали дітей майже за один день у дві групи, завдяки тому, що цю програму знають і діти бажали в неї потрапити. Мені було приємно, що я була тим, хто познайомив дітей з їх травмами і навчила їх опанувати свій стан.В них всіх травма- війна.”

Ольга Коноваленко “Я бачу як наглядно людям стає краще.Велика вдячність за начебто прості техніки, але вони дієві та зрозумілі”

Олена Шапарь : “Коли ми дійшли майже до останнього заняття нам вдалося створити неймовірну атмосферу довіри.Діти на заняттях ділилися найпотаємнішим”

У червні 2025 року в стінах Полтавської академії неперервної освіти імені М.В. Остроградського завершилася ще одна важлива ініціатива для освітньої спільноти області — сертифікація фахівців та фахівчинь, які пройшли навчання за програмою “Діти та війна. Навчання технік зцілення”. Протягом кількох місяців учасники та учасниці впроваджували здобуті знання у реальну практику — з учнями, педагогами, родинами.

Це був не просто курс, а глибокий шлях занурення у роботу з травмою: розмови з дітьми про їхній біль, простір для зцілення та підтримки, нові навички, які допомагають витримувати стрес, заспокоювати тіло, приймати складне. Усе це — в умовах нестабільності і постійних тривог.

На завершальній зустрічі сертифікати тренерів програми отримали 22 особи — практичні психологи та педагоги області, які готові впроваджувати програму в школах Полтавщини вже з нового навчального року.

Проєкт реалізовано БФ “Надія по всьому світові” за підтримки Полтавської академії неперервної освіти імені М.В. Остроградського, а навчання провели досвідчені тренерки — Ірина Сухова та Наталія Подоляк.

Ми також щиро дякуємо Тетяні Хорошевій — координаторці психологічної служби ПАНО, яка стала рушійною силою цієї ініціативи в регіоні. Її залученість, професійна увага до кожного етапу та віра в потребу психологічної підтримки дітей — це приклад справжньої турботи про майбутнє нашої країни.

02 червня 2025 року відбулося завершення навчального проєкту для фахівців та фахівчинь, які працюють з дітьми та підлітками у сфері освіти й соціального захисту. Програма “Діти та війна. Навчання технік зцілення” дала змогу учасникам та учасницям отримати практичні інструменти для підтримки дітей у складних умовах війни.

Протягом п’яти місяців — з січня по травень 2025 року — шкільні психологи, соціальні педагоги, вчителі, методисти та працівники соціальної служби проводили практичні заняття з дітьми, педагогами та батьками. Робота відбувалася в умовах постійної загрози: у місті Суми та прилеглих громадах неодноразово фіксувалися обстріли, що безпосередньо впливало на освітній процес і психологічний стан учасників та учасниць.

Одним із найяскравіших прикладів став випадок влучання снаряда у шкільний двір. Після цього учні та вчителі тривалий час уникали перебування в будівлі. Бо кожна стіна, тріщина, сходинка нагадували про страшні моменти небезпеки для життя. Саме програма “Діти та війна. Навчання технік зцілення” допомогла в найкоротші строки подолати тригери, знайти внутрішній баланс і відновитися.  Педагогам вдалося спочатку подолати власний страх, а згодом допомогти дітям впоратися із гострими реакціями та повернутися до навчання.

22 особи успішно завершили навчання та отримали сертифікати тренерів. Їх привітали викладачки та супервізорки програми — Тетяна Обоянська та Ірина Сухова, а також координаторка групи Христина Кравченко.

Проєкт став не лише кроком у професійному розвитку для молодих фахівців, а й суттєвим внеском у розбудову психологічної підтримки в освітньому середовищі прифронтової Сумщини. Це відповідь громади на виклик часу. Це перетворення травми на досвід і дії.

Навчання відбулося в рамках проєкту«Рука допомоги Україні» за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки Уряду Королівства Нідерландів

У місті Горішні Плавні, на базі СЗОШ І–ІІІ ступенів №4, протягом березні-квітня відбулися заняття за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Проводили групи Гнойова Ірина та Гарагуля Вероніка — досвідчені тренерки, які пройшли навчання та сертифікацію за цією методикою. Вони зазначають: кожне заняття — це не просто психологічна робота, а можливість для дитини зробити крок до повноцінного життя навіть в умовах війни.

Тренерки зазначили, що діти надзвичайно тепло сприймали формат занять — адже це не уроки, не оцінювання, а простір, у якому тебе чують. Руханки, що проводилися на початку, допомогли дітям стати розкутими та активнішими, знизити внутрішню напругу та налагодити контакт між собою.

Окрему роль зіграли традиційні завершення занять: коли діти могли щось сказати, поділитися, дати «тепле слово» іншим. Саме в ці моменти група ставала справжньою командою, де підтримка була не просто словом, а дією.

Особливо зворушливою була історія одного хлопця, його брат — дитина з особливими освітніми потребами, а вдома — ще також мама, яка має психічне захворювання. Через свою мовчазність і внутрішню боротьбу він рідко залишався на чаювання, відмовлявся навіть від солодощів. Але після кількох зустрічей вперше попросив взяти щось смачне із собою — для свого братика. Це був не просто жест турботи — це був прояв тепла, яке почало повертатися в його серце.

Тренерки кажуть: іноді зміни виглядають маленькими, але саме з таких змін починається велике зцілення. Саме в таких моментах ця програма має глибокий сенс.

Окрема подяка за співпрацю нашим давнім друзям та партнерам – благодійній організації HOPE worldwide Canada, завдяки яким стало можливим проведення цього навчання. Їхня підтримка дозволяє нам посилювати психологічну стійкість суспільства та допомагати нашим громадам долати виклики воєнного часу.

У місті Суми на базі двох дошкільних закладів №26 та №24 — відбулися групи за програмою “Діти та війна. Навчання технік зцілення”, у яких взяли участь не діти, як зазвичай, а жінки — матері, виховательки та вчительки.

Суми наразі є гарячою точкою на карті України через тривалу збройну агресію РФ, тому потреба в психологічній підтримці тут особливо відчутна. Участь у програмі взяли 25 жінок, які щиро відкрилися до досвіду зцілення й підтримки.

З групами працювали тренерки Будянська Ольга та Галицька Галина — сертифіковані фахівчині з досвідом роботи за даною методикою.

Для багатьох це стало несподіванкою: «Діти та війна. Навчання технік зцілення» — програма для дітей, але виявилося, що дорослим вона потрібна не менше. Учасниці виконували вправи, які допомагають знімати тривожність, знижувати напругу, справлятися з важкими спогадами — і щоразу поверталися до простого, але важливого запитання: як я можу бути опорою для своєї дитини, якщо сама не відчуваю внутрішньої стійкості?

Заняття стали простором для розмов і справжньої щирості. Особливо емоційним був момент, коли одна з учасниць, працюючи зі спогадами, поділилася болем втрати чоловіка, яку довго не могла прийняти. Цей досвід, пережитий у колі підтримки, дав їй сили знову говорити про майбутнє.

А завершення другої зустрічі запам’яталося атмосферою тепла: учасниці принесли домашні солодощі — торти, печиво, желе, якими пригощали одна одну під час чаювання. Це була вже не просто група, а місце довіри, де народжуються нові сили для життя.

І саме через такі зустрічі ми вчимося підтримувати не лише дітей — а й себе, аби бути для них справжньою опорою у світі, що змінюється.

Ці заняття організовано та проведено БФ “Надія по всьому світові” в рамках проєкту «Рука допомоги Україні» за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансової підтримки Уряду Королівства Нідерланди.