Проєкт «Рука допомоги Україні» Благодійного фонду «Надія по всьому світові» долучився з програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» до дитячого табору «Теплі долоні», який відбувся на початку червня 2024 року на базі інтеграційного центру «Замлиння» в однойменному селі на Волині.

Діти військовослужбовців Волинського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а також діти з важкими життєвими обставинами, позбавлені батьківської опіки, які перебувають в прийомних сім’ях, отримали десять днів незабутніх вражень. Близько півсотні дітей різного віку взяли участь у насиченій програмі табору: різноманітних майстер-класах, забавах на природі, спортивних іграх, кінній їзді, поїздці на озеро Світязь. Все це відбулось завдяки команді ГО «ПЯТЕРНЯ» та за фінансової підтримки Благодійного фонду «Сучасна Україна». Крім того Ірина Семененко та Вікторія Пархоменко, які були вожатими в таборі, мали можливість працювати з дітьми за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». «Ця програма прекрасно поєдналася з нашою. Гарна і потрібна колаборація арт-терапевтичної діяльності. Дякуємо!» – прокоментувала керівниця та арт-терапевтка ГО «ПЯТЕРНЯ» Тетяна Мялковська.

В ході занять «Діти та війна. Навчання технік зцілення» до табору приїжджала керівниця, психологиня та супервізорка проєкту «Рука допомоги Україні» Ірина Сухова, яка привезла дітям подарунки від БФ «Надія по всьому світові»: рюкзачки з арт-набором, що допомагатиме дітям надалі покращувати свій психоемоційний стан. Вона також поспілкувалася з тренерками щодо особливостей роботи з дітьми, які постраждали від війни або проживають в складних життєвих обставинах. Ірина також відмітила, що команда нашого проєкту радіє співпраці з новими партнерами, з якими нас об’єднує піклування про дітей України.

Висловлюємо окрему подяку Канадсько-українській фундації за фінансову підтримку занять «Діти та війна. Навчання технік зцілення»!

Фотоальбом на Facebook

13 червня 2024 року в Полтаві відбулось вручення сертифікатів 28 новим тренерам і тренеркам програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення». БФ «Надія по всьому світові» у співпраці з Полтавською академією неперервної освіти імені М.В.Остроградського організували та провели проєкт навчання освітян Полтавщини.

«Радію, що зустрілися дві потужні спільноти! – поділилася своїми враженнями після закінчення проєкту доцент академії, кандидат психологічних наук, психологиня Людмила Жданюк. – Запланували, організували, провели і завершили сертифікацією перший спільний проєкт довжиною в три місяці.

Вчора слухала підсумкові рефлексії учасників і була вражена, що не зважаючи на складність теми (робота з дітьми, що переживають війну), складні власні переживання, страшні життєві історії дітей, необхідність опановувати нові інструменти роботи, повітряні тривоги, автобуси, які ламалися, фізичні травми і багато, багато інших перешкод, учасники та учасниці все ж знаходили місце для самовираження, креативності, творчості. Не тільки підтримували, мотивували, співпереживали, піклувалися, а й дарували радість Дитинства!»

Вручали сертифікати керівниця та психологиня проєкту «Рука допомоги Україні» Ірина Сухова, психолог Олексій Сухов та координаторка групи тренерів Христина Кравченко. Дякуємо нашому новому партнеру – Полтавській академії неперервної освіти імені М.В.Остроградського за плідну співпрацю! Щира подяка Канадсько-українській фундації за фінансову підтримку!

Фотоальбом на Facebook

12 червня 2024 року в Києві відбулось вручення сертифікатів новим тренерам і тренеркам програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Керівниця та психологиня проєкту «Рука допомоги Україні» Ірина Сухова, психолог Олексій Сухов та координаторка цієї групи тренерів Ольга Постернак привітали 24 нових спеціалістів з Києва, а також Кам’янського Дніпропетровської області та Білої Церкви Київської області.

Щоб отримати сертифікати, після теоретичного навчання усі провели групи з дітьми та батьками, які постраждали від війни. Деякі заняття проводились наживо, інші – онлайн. «Ми обрали онлайн формат, щоб надати можливість людям з маленьких міст та з-за кордону доєднатися до програми і опрацювати свій травматичний досвід, – розповіла одна з нових тренерок цієї групи Ольга Хоптяр. – Але коли виникли проблеми з відключенням світла в учасників та тренерів, ми здивувались, якими вмотивованими виявились наші учасники: вони шукали вай-фай в кав’ярнях та просили надіслати матеріали для самостійної роботи. Це надихало всіх: наша робота дуже важлива».

«Вручення сертифікатів відбувалось в той день, коли в Києві була неймовірна злива: «тонули» автівки, стояв міський транспорт, на дорогах провалювався асфальт, – поділилася своїми враженнями Ірина Сухова. – Тому на жаль не всі змогли «доплисти» до місця зустрічі, зробити спільне фото. Але ми в месенджерах отримали від відсутніх привітання, а вони поштою отримали від нас сертифікати. Бажаємо новим тренерам і тренеркам програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення» подальшої плідної роботи!»

Проєкт відбувся у співпраці з Центром професійного розвитку міста Києва. Щиро дякуємо Канадсько-українській фундації за фінансову допомогу!

Фотоальбом на Facebook

30 травня 2024 року у Хмельницькому відбулось вручення сертифікатів 22-ом новим тренерам програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення». З початку весни нові спеціалісти проводили групові заняття для дітей та дорослих, де змогли на практиці втілити знання, які вони отримали під час тренінгу в Хмельницькому 29 лютого – 02 березня 2024 року.

Сертифікати вручали керівниця та психологиня проєкту «Рука допомоги Україні» Ірина Сухова, а також психологиня та координаторка цієї тренерської групи Яна Сергеєва. Щиро вітаємо нових фахівців та бажаємо усім сил, натхнення та гарних результатів в роботі!

Заходи в рамках проєкту проведено у співпраці з БФ «Рокада» (м. Хмельницький), з яким ми плідно працюємо вже два роки. Дякуємо нашому партнеру!

Також велика подяка за фінансову підтримку нашому донору – Канадсько-українській фундації.

Фотоальбом на Facebook

Майже завжди всіх учасників та учасниць занять «Діти та війна. Навчання технік зцілення» об’єднує одне – кожен був так чи інакше травмований війною. Але групи завжди різні. З поміж інших на заняттях, які відбувались в одному з дитячих таборів, був хлопець Владислав 15-ти років із м. Хмельницький. Він активно працював, швидко познайомився з усіма, слухав їхні розповіді, намагався обережно запитувати про те, що його цікавило. Проте, майже до кінця тренінгу він говорив, що травматичних спогадів не має і бере участь через цікавість і бажання навчитися технік зцілення на майбутнє.

Коли в групі працювали над темою страхів, одна дівчинка сказала, що боїться повертатися у Херсон, у будинок, який затопило на її очах. Тоді Влад сказав, що розуміє дівчину, бо також боїться повертатися у село до бабусі. Без зайвих спонукань хлопець розповів свою історію:

«Влітку я завжди їздив до бабусі в село, де у мене був найкращий друг Антон. Нам було весело і цікаво щодня. Два роки тому ми пішли на ставок, зловили пару карасів, були такі щасливі. Після рибалки ми йшли лісом, спілкувалися і раптом почули якийсь звук. Він був голосним і наче наближався до нас. Все відбувалося дуже швидко, можливо пару секунд… Я оглянувся і побачив, що на нас падає дерево. Антон якось мене відштовхнув зі стежки, а дерево впало прямо на нього…
Він загинув на місці. Мені було дуже страшно, мене ніби паралізувало, потім я почав витягувати його і побачив, що він не дихає, а вся голова в крові. Це був жах, я біг дорогою і кричав, кликав на допомогу. Його поховали, а я більше не можу їздити в село, жодного разу не був після того випадку».

Владислав закрив обличчя руками і плакав. Він пояснив, що після того випадку часто бачить один і той самий сон, як дерево падає на Антона. А коли він прокидається, то часто перед очима бачить свого друга і відчуває запах крові та чує звук дерева, яке падає. Минуло два роки, а хлопцю здається, що все було ніби вчора. Він перестав ходити до лісу і на риболовлю.

Продовжуючи заняття, тренери стимулювали групу до розмови про корисне і некорисне уникання. Також вони запитали Владислава, які техніки він міг би застосовувати у таких випадках. Хлопець поділився, що він вже використовує дихальні, слухові і нюхові вправи та носить із собою ароматичну олійку. Влад відмітив, що техніки допомагають йому знімати напругу, тому він планує практикувати їх і надалі. На наступне заняття Влад приніс виконане завдання з подолання страху. Він вирішив, що йому потрібно маленькими кроками повертатися до поїздок у село. На кожній сходинці він написав, що має зробити і схематично зобразив Антона, свого супергероя з крилами, який допомагатиме йому у всьому.

На фото групові заняття «Діти та війна. Навчання технік зцілення», які тренерки проєкту «Рука допомоги Україні» Алевтина Гурська та Марина Павлусь проводили в березні-квітні 2024 року в ліцеї №93 м.Києва.

Дякуємо за фінансову підтримку нашому партнеру – Канадсько-українській фундації.

Фотоальбом на Facebook

На заняттях «Діти та війна. Навчання технік зцілення» з групами дорослих завжди працювати важче, ніж з дітьми, оскільки хоча б в одного-двох учасників групи буває скептичне ставлення до програми. В одній із таких груп для дорослих, які приїхали з Харківської області, учасники та учасниці відкривалися поступово, здебільшого були пасивними, але по черзі розповідали про себе та тренувалися у виконанні вправ. На їхньому фоні виділялася учасниця Наталія, яка не хотіла говорити про себе. На першому занятті вона дала зрозуміти, що техніки, запропоновані тренерками, не допоможуть їй впоратися зі своєю бідою. На заохочення тренерок до розповіді вона відповідала, що послухає інших, і, якщо захоче, то потім розповість свою історію. Лише на четвертій зустрічі жінка змогла розповісти про те, що з нею трапилося. Вона відразу сказала, що не вірила у дієвість технік, вважала це все іграми, але щоразу слухала відгуки інших учасників та учасниць, і аж тоді вирішила спробувати техніки на собі.

Наталія розказала, що з початку війни її селище деякий час було окуповано, а потім знаходилось під інтенсивними обстрілами. Зараз її дім розбитий, повертатися нікуди, але навіть ці жахливі події були затьмарені жахом того, що трапилось із донькою. Вона пригадує, що стріляли дуже часто, але мешканці будинку навчилися між обстрілами вибігати надвір по воду. У той день було порівняно тихо, менше стріляли. Її донька сказала, що піде набрати води, оскільки сьогодні безпечніше. Наталія боялася її відпускати, просила залишитися, але донька запевнила її, що буде обережною. Вона сказала, що вибухів давно не чутно, отже все буде добре. Доньки не було близько 20 хвилин. Наталія починала хвилюватися, аж раптом почула свист ракети і вибух зовсім близько коло них. Жінка вибігла на балкон, побачила доньку, що лежала внизу, багато людей навколо, а далі швидка, лікарня, інвалідність…

Спочатку Наталії здалося, що донька мертва, але потім виявилося, що це поранення від уламка ракети. Жінка розуміє, що інвалідність – це назавжди, тому їй важко прийняти те, що сталося. Вона щодня думає, як їм жити далі, як донька має навчитися жити з травмою. Після занять Наталія почала практикувати техніку «Безпечне місце» і помітила, що тривожність зменшується. Також їй дуже сподобалося використання вправи сильних позитивних Я-тверджень. Жінка почала користуватися нею, як тільки відзначала у себе появу негативних думок. Також їй вдалося виконати техніку обрання уявного помічника, який допоможе впоратися з негативними спогадами. Щоправда Наталія її дещо трансформувала. Вона не уявляла супергероя чи помічника для себе, а подумала, що вона має бути такою супергероїнею для своєї дочки. На останній зустрічі, коли всі ділилися своїми враженнями, Наталія розповіла, що почувається краще, стала емоційно стабільнішою, ситуацію з донькою майже прийняла. Вони планують готуватися до протезування.

На фото групові заняття «Діти та війна. Навчання технік зцілення», які в березні-квітні 2024 року відбувалися в селі Котюржинці Хмельницької області. Заняття проводили тренерки проєкту «Рука допомоги Україні» Ольга Трайчун та Наталія Скрильнікова.

Дякуємо за фінансову підтримку нашому партнеру – Канадсько-українській фундації.

Фотоальбом на Facebook

15-19 квітня 2024 року відбулось онлайн навчання за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» для ще однієї групи психологів, педагогів та волонтерів, яка складалась із 60 осіб. Викладали психологині проєкту «Рука допомоги Україні» – Ірина Сухова та Олена Божор. Після навчання натхненні учасники та учасниці перейшли до наступного етапу своєї участі у нашому проєкті – організації та проведення групових занять за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». Всі учасники та учасниці отримають всебічну підтримку від проєкту «Рука допомоги Україні» і супервізію від досвідчених тренерів.

Щиро дякуємо усім за цікавість та активність в навчанні і бажаємо плідної праці з дітьми України.

Окрема подяка за співпрацю нашим давнім друзям та партнерам – БФ «HOPE worldwide Canada»!

Фотоальбом на Facebook

Навесні проєкт «Рука допомоги Україні» у співпраці з БФ «SOS: Штаб громадянської оборони» (м. Кам’янець-Подільський) провів кілька груп за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» для літніх людей (60 років і більше). Учасники та учасниці занять навчались розпізнавати свої психологічні травми, долали симптоми та набували внутрішніх ресурсів, щоб почати дивитися в майбутнє з надією. За своє довге життя ці люди накопичили багато болю, але й багато мудрості. Заняття були своєрідним обміном – тренерки навчали учасників технік зцілення, а учасники тренерок – мудрості. Загалом в групових заняттях взяли участь 42 особи.

Коментар однієї з учасниць: «Мені за все життя дарували багато подарунків, і я не була обмежена увагою, але цей подарунок… він із дитинства. У мене такого ніколи не було. Дякую вам, що повернули мене у моє дитинство!»

На фото групові заняття, які проводили тренерки програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення» Світлана Гумінська та Жанна Тятькова.

Заняття відбулись за підтримки нашого партнера HOPE worldwide Zurich.

Фотоальбом на Facebook

В кінці березня 2024 р. завершились групові заняття для дітей за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» в Краматорську Донецької області.

З дітьми працювали тренерки програми Христина Кипрянова та Лейла Кравченко. «Сьогодні провели святкове завершальне заняття «Діти і війна.Навчання технік зцілення» в рамках проєкту БФ «Надія по всьому світові», – поділилася Христина Кипрянова. – Діти дуже задоволені, вони навчилися справлятися зі своїми страхами і тривогами, стали відкритішими і тепер знають, як попіклуватися про себе і своїх близьких. Найцінніше було бачити щирі, позитивні емоції та відкриті посмішки дітей».

Тренерки висловили подяку батькам за довіру, а Волонтерському центру Краматорська – за приємну співпрацю.

Фотоальбом на Facebook

04-06 березня 2024 р. в Полтаві відбувся триденний тренінг за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення». 25 учасників та учасниць, шкільні психологи, вчителі, соціальні педагоги, ділились, що техніки зцілення це саме той психологічний інструмент, який зараз дуже потрібен в школах, де навчається багато дітей з сімей ВПО. Крім того через воєнні події в країні часто і місцеві діти так само бувають налякані, стривожені, апатичні. Отже вчителі і психологи мають знати, як допомагати дітям. До навчання нових фахівців доєдналися тренерки, які вже мають практичний досвід роботи з програмою. Вони ділилися з групою своїм досвідом та деталями роботи з дітьми та їхніми батьками.

Тренінг викладали психологині проєкту «Рука допомоги Україні» – Ірина Сухова та Тетяна Обоянська. Захід відбувся у співпраці з Полтавською академією неперервної освіти імені М.В.Остроградського та за фінансової підтримки Канадсько-української фундації.

Відгуки учасниць.

Галина Дружиніна: «Щиро дякую за ресурс, позитив, натхнення, можливість переконатися, що “я – можу!”, “я – вмію!” За безцінні інструменти для роботи з дітьми, за те, що ви допомагаєте нам і нашим дітям відчувати себе щасливими».

Світлана Сельвестрова: «Дуже класно було опинитися в колі однодумців, отримати такий безцінний досвід, оту скриньку технік самодопомоги. Хочу подякувати тренеркам та організаторам за можливість переключитися, згадати, що я теж маю почуття гумору і пам’ятаю, як сміятися, та насолодитися можливістю навчитися чогось нового (це відчуття неможливо ні з чим порівняти)».

Інна Берташ: «Дякую організаторам та тренеркам БФ “Надія по всьому світові” за дієвий баланс знань, який я буду використовувати для себе та оточення. Техніки та методи – супер дієві (випробувала на собі)!»

Віталія Ярош: «Дякую пані Ірині та пані Тетяні за дієві техніки та інструменти зцілення. Навчання було цікавим та насиченим. Отримані знання буду практикувати з дітьми та дорослими. Адже знаючи багато технік, можна керувати своїми емоціями та своїм станом! Дякую вам за професіоналізм!»

Аліна Зенченко: «Дякую тренеркам нашого проєкту за насичені, теоретично і практично змістовні заняття, позитивно забарвлені, теплі, атмосферні. Несу із собою знання та досвід, який, маю надію, донесу дітям або дорослим, які будуть цього потребувати. Дякую!»

Фотоальбом на Facebook