– Можна Вас сфотографувати?
– Ой, ні-ні-ні…
– Ви гарно виглядаєте! Давайте зробимо фото разом всією групою?
– Я не знаю, якось незручно. Я не люблю фотографуватись, завжди погано виходжу… (починає тікати).
– Добре, тоді розкажіть мені про ваші заняття в групі. Це програма «Діти та війна»?
– Я дуже задоволена! Після виїзду з місця бойових дій мене трусило, і все було, як в тумані. Прийшла на заняття групи, мене попросили анкету заповнити, а я розгубилась, не знаю, що писати. Мені допомогла техніка «Метелик», ми вивчали таку. А ще жахливі звуки в голові були, особливо вночі, не могла спати. Вибухи, крики. Теж подолала це. Бачите, я вам розповідаю і не плачу, а раніше не могла так… Я не плаксива по життю. Наші тренерки групи – вони наші вчительки. Вони навчили мене, як заспокоюватися і давати лад думкам. І ті звуки жахливі також перестали в голові бути…
Це уривок невеликої розмови керівниці і психологині проєкту «Рука допомоги Україні» Ірини Сухової з учасницею групи «Діти та війна. Навчання технік зцілення» Оленою, яка евакуювалася з Маріуполя Донецької області в Дрогобич Львівської області. І це поширена ситуація – дорослі (на відміну від дітей) фотографуватись не хочуть, а відгуки надають. Навіть рекомендують заняття своїм знайомим, бо допомогло. Тому викладаємо декілька відгуків учасників та учасниць групових занять, які відбулися в Дрогобичі, від Євгенії з Києва, Лілії з Мелітополя і Микити з Харкова.
