Хочу поділитись своїми враженнями від поїздок до дітей школи-інтернату с. Ситківці і в загальному розповісти про програму «Рівний рівному».
Після того, як ми невеличкою компанією пройшли навчання і тренерську підготовку за програмою «Рівний рівному», я навіть не очікувала на такі успіхи цього тренінгу. Звісно, це тільки початок! Я розумію, що успіхи тільки починаються, і це не може не радувати! Успіх тренінгу, на мою думку, саме в тому, що на даний час кожному з тренерів вдалось стати частинкою веселої дружньої компанії 9-го класу школи-інтернату, і навіть стати «шефами», так діти нас почали називати після останньої зустрічі! Приємно бачити, як змінюється ставлення дітей до нас, і як змінюємось ми. Дуже вдячна тим людям, які зробили таку чудову програму для тренінгу «Рівний рівному». Під час останньої зустрічі з дітьми ми закінчили блок про спілкування, і я бачу, що багато хто з дітей вже не замикається в собі і не ховається, як равлик, від зовнішнього світу. Вони розказують про свої почуття та думки, а це дуже цінний результат. Вірю і молюсь, щоб наступні уроки були ще ефективнішими. Згадую, як на першій зустрічі під час проведення заняття було трохи страшно. В очікуванні невідомого я задавала собі питання: як вони нас сприйматимуть, чи будуть вони активні, чи вийде у нас, як у тренерів, ефективно доносити інформацію (особисто для мене це був перший досвід в ролі волонтера і тренера)? Але, дякуючи Богу за те, що супроводжує нас у кожній поїздці, ми продовжуємо тренінги і проводимо
чудовий час з дітьми, якісний та кори ний як для них, так і для нас. Час, дружба, любов, якою у нас є можливість ділитись, – це безцінні речі, яких так потребують діти! До речі «шефами» діти назвали нас тому, що ми єдині, хто регулярно приїжджає до них, щоб просто спілкуватись, проводити час разом весело та корисно. Ніякі матеріальні речі не замінять живого спілкування та дружби! Рада бути в команді волонтерів, хочу надихнути тих, хто ще не з нами – приєднуйтесь, друзі!
Наталя Гандзій
Ці чудові моменти життя, коли ми їдемо до дітей у Ситковецьку школу-інтернат для сиріт! Кожного разу дивуємося – наскільки щасливі повертаємося додому. З дітьми ми познайомилися в цьому році, після тривалих роздумів, до кого ж будемо їздити. Вибирали між успішним 7-м класом, 8-м, 9-м, 10-м – випускними. Врешті-решт обрали 9-й клас, оскільки підрахували, що два роки спілкування – найоптимальніший відрізок часу для того, щоб реалізувати усю програму «Рівний рівному». Вкотре переконуємось, що це було дуже правильне рішення. Діти неймовірно вдячні, що ми обрали саме їх. Виявилося, що у кожного класу є наставник, і лише наш клас – єдиний, який був «сам по собі». Тепер учні з гордістю називають нас своїми шефами. Ми провідуємо дітей один раз на місяць, але намагаємось і частіше – кожні три тижні. Школа знаходиться далеко від міста (півтори години їзди на машині), тому більше витрат на пальне. Проте нас це навіть надихає! Поки добираємося туди, є час обговорити майбутню програму, а дорогою назад ми підводимо підсумки, ділимося радісними враженнями. Окремо хочу висловити подяку за програму «Рівний рівному», а також за тренінги, які для нас провели Сніжана Волох і Віталік Глобенко.
На день Святого Миколая ми вирішили подарувати дітям іменні подарунки. Попередньо за допомогою опитування ми обережно дізналися у них, які подарунки вони б хотіли отримати. Волонтери підготували особисті подарунки. Це дійсно особливе відчуття, коли купуєш комусь особисто подарунок, потім запаковуєш його, підписуєш… Здійснюєш чиюсь мрію! Діти були неймовірно щасливі. Під час останньої поїздки ми почали більше звертати уваги на кожну дитину окремо. Тепер думаємо, яку конкретно допомогу ми можемо надати кожному, як направити до усвідомленого вибору професії. Діти дуже різні, у них різні мрії. Сподіваюся, Бог благословить нашу працю, і ми зможемо допомогти дітям формувати їхнє майбутнє.
Тетяна Грушко
