Завдяки проекту «Рука допомоги Україні» з січня по серпень 2021 р. на сході України (в Донецькій і Луганській областях) відбулося понад 30 терапевтичних груп за програмою «Діти і війна», в ході яких більше ніж 400 дітей та дорослих отримали психоемоційну допомогу. І про одну з таких груп нам захотілося розповісти окремо, тому що вона особлива. Заняття проходили в липні-серпні в Донбаській державній машинобудівній академії (Краматорськ, Донецька область). Учасники – абітурієнти з окупованих територій України і «сірої зони», які приїхали сюди вчитися. Ці юнаки живуть в умовах війни вже 7 років і майже кожен день чують звуки пострілів і вибухів, бачать зруйновані будинки і не знають, яким буде «завтра» і навіть не впевнені, що воно настане.. До занять хлопці поставилися насторожено і навіть трохи вороже. Мовляв, «ми що хворі, що нам потрібні психологи?» і «невже, якщо ми з окупованих територій, то з нами обов’язково щось не так?» Навіть звичайного чаювання на початку злякалися, як ніби в усьому шукали підступні дії. І тим не менше включилися в роботу і стали уважно слухати все, що тренери розповідали про травму війни. Більш впевнені і відкриті на другому занятті вони щиро ділилися своїми історіями. Хоча розповіді спочатку були «сухими», без емоцій, як проста констатація фактів і подій. Здавалося, що хлопці просто звикли ховати свій біль, ніхто не показував своїх переживань. Далі вони із задоволенням освоювали техніку «Безпечне місце». Вона їм так сподобалася, що один з підлітків навчив цій вправі свою маму, коли їздив додому на вихідні, а другий – свою молодшу сестру (після чергового обстрілу в їхньому селищі згорів сусідній будинок, і техніка на розслаблення виявилася для неї дуже корисною). Коли на одному з наступних занять торкнулися теми малювання нічних кошмарів, хлопці спочатку жартували: «ми що дівчата, щоб боятися снів?», «ми не вміємо малювати», «нам нічого не сниться – ми ж уже дорослі». Проте в процесі роботи стало зрозуміло, наскільки це заняття актуально: багато хто відзначив, що просто ніколи не приділяв цьому уваги, вони визнавали, що проблема є, погодилися, що з нею потрібно розбиратися, і виявилося, що майже всі їх страшні сни були пов’язані з військовими подіями. А далі з кожною зустріччю атмосфера в групі все більше теплішала, хлопці легше і сміливіше довіряли один одному, відкривалися і не соромились своїх емоцій. Багато хто з них відзначав цінність практичних технік, що вони дійсно допомагають їм в щоденному застосуванні, і трохи жалкували про те, що не дізнались про них раніше – адже тоді їм було б набагато легше справлятися з усім пережитим в минулому. На останньому занятті юнаки плакали, сміялися, підтримували один одного. І це було дуже щиро. Тренери почули так багато слів подяки, що зрозуміли, наскільки програма була потрібна саме цим хлопцям. А ще завдяки проекту наші учасники усвідомили, що майбутнє є і що воно буває не страшним, і всі разом мріяли, що їх майбутнє буде світлим і щасливим. І ми їм цього щиро бажаємо! Нехай ваші мрії збуваються, наші дорогі!
Generated by Facebook Photo Fetcher 2
