Є моменти, коли варто зупинитись. Зняти тягар щоденної гонки, відкласти завдання, дедлайни й постійне “треба”, щоб просто бути. Бути разом. Побачити одне одного поза роботою і згадати, заради чого все починалось.
Цей ретрит став саме такою точкою — точкою зустрічі з собою і командою. Ми повернулися іншими: з ясністю в очах, з новими ідеями в голові й теплом у серці. Бо команда — це не тільки про роботу, а ще про зв’язок, тоді народжується справжня енергія до творення.
Ділимося відгуками, які залишили учасники та учасниці. Кожен з них — як точка опори для нас і нашої команди.
Сергій Сергєєв : “В цілому зараз таке життя, що і новини, і ситуація в країні… і взагалі життя стало напруженим, складним. Ти не знаєш, що тебе чекає завтра. Мати таку можливість приїхати сюди і спати без повітряних тривог, сміятись, гуляти – це цінно. А ще розуміти, що ти робиш добру роботу, що ти це заслужив, в тебе є можливість відпочити, набратися сил. І особисто я набрався сил. Я дуже пишаюся тим, що я є частиною цієї команди”.
Тетяна Обоянська: «Я вдихнула цю легкість – це неймовірно. Вразила наша подорож в Тустань, таке все зелене, соковите, вільне. Я хотіла бути в цьому, десь в своїх думках. Тому цей наш ретрит для мене дуже-дуже важливий. Я відчуваю додаткову турботу, підтримку і, я б сказала, визнання цінності. Цінності і важливості того, що ми робимо всі разом, командою, це неймовірні речі».
Ольга Постернак: « Кожен день був швидкий такий, прямо летіли години. Їздили на екскурсію, грали в боулінг, спілкувались в басейні, це було дуже круто. Сподобались майстер-класи, кожен торкнувся якоїсь струни душі, вдячна тренеркам за це. Я знаю, що я б туди не виїхала без Ірини та підтримки фонду, тому дуже вдячна що вмовили, підтримали, за вашу допомогу. Зараз я наповнилась, але попереду ще шлях відновлення».
Олена Божор: «У мене ці дні було таке відчуття сімейності, душевної теплоти, затишку. Це так цінно, взагалі, наше коло, яке тримається багато років, і така надійність, відчуття, що ти не один, поряд колеги і друзі. Кожна хвилина була наповнена різними емоціями, але наскрізно відчувалась турбота про нас. Душа відпочила, тіло розслабилося».
Яна Сергєєва: «Я дуже щаслива і дуже вдячна, що тоді ви повірили в мене. Дуже круто бути в цій команді, дуже неймовірно. Тут на ретриті я кожен день надихалася всім, що бачила, – захопливими краєвидами гір, обличчями друзів, фарбами на полотні, смачною їжею. Всім надихалася, відпочивала, відклала все, щоб взагалі не працювати. Цей час для мене як три місяці терапії».
Євген Мороз: «Я взагалі важкий на підйом. Мені з цього круговороту, цього маленького світу вирватися дуже складно. Класно відпочив і перезавантажився. Не пам’ятаю вже, коли я малював останній раз. Цього разу везу додому картину на полотні».
Наталія Подоляк «Піднялось так багато спогадів про нашу спільну роботу і пригоди в цьому проєкті. Я подумала, що навіть не з усіма близькими друзями комфортно подорожувати. Можна дружити, але в подорожі це жесть. А в нас настільки класно підібралась команда, хоча ми всі такі різні. Ми справжня команда!»
Ірина Сухова “Ми як конячки, які везуть великі вози стресу, людських травм і зцілень. Отже, ми маємо і про себе потурбуватися, відновити сили для такої нелегкої роботи. Стійкість України – це стійкість кожної родини. Кожна родина – це мама, тато, дитина. Якщо ми кажемо про нашу професійну спільноту, це стійкість кожного психолога. Дуже хочеться цю стійкість підтримувати, плекати, щоб наша робота рухалася далі.
Цілями ретриту було надати ресурс команді нашого проєкту. Але ресурс буває різний. Комусь треба розслабитися, просто плавати, лежати, їсти, жити в комфортних умовах. Комусь потрібні враження, екскурсії, нові місця, нові заняття. Комусь потрібна робота над собою, заглибитися, щось полікувати. Ресурс різний. Ми всі різні. Але мені здається нам вдалося спланувати програму так, щоб всім було добре. Також це була можливість побути командою разом, підвести підсумки, перезавантажитись і з новими силами крокувати в майбутнє.
Це було б неможливо без наших спонсорів, без їхнього людяного ставлення і розуміння, що команда це перш за все люди, які проживають свою війну, але знаходять сили і бажання працювати в проєкті і допомагати маленьким і дорослим українцям плекати свою стійкість. Велика подяка їм за це”.
