– Можна Вас сфотографувати?
– Ой, нє-нє-нє…
– Ви гарно виглядаєте! Давайте зробимо фото разом всією групою?
– Я не знаю, якось не зручно. Я не люблю фотографуватись, завжди погано виходжу… (починає тікати).
– Добре, тоді розкажіть мені про ваші заняття на групі. Це програма «Діти та війна»?
– Я дуже задоволена! Після виїзду з місця бойових дій мене трусило, і все було, як в тумані. Прийшла на зібрання групи, мене попросили анкету заповнити, а я розгубилась, не знаю, що писати. Мені допомогла техніка «Метелик», ми вивчали таку. А ще жахливі звуки в голові були, особливо вночі, не могла спати. Вибухи, крики. Теж подолала це. Бачите, я вам розповідаю і не плачу, а раніше не могла так… Я не плаксива по життю. Наші тренери групи – вони наші вчителі. Вони навчили мене, як заспокоюватися і давати ладу думкам. І ті звуки жахливі також перестали в голові бути.
Це шматочок невеликої розмови керівника і психолога нашого проєкту «Рука допомоги Україні» Ірини Сухової з учасницею групи за програмою «Діти та війна. Навчання технік зцілення» Оленою, яка евакуювалася з Маріуполя Донецької області в Дрогобич Львівської області. І це поширена ситуація – дорослі (на відміну від дітей) фотографуватись не хочуть, а відгуки надають. Навіть рекомендують заняття своїм знайомим, бо допомогло. Тому викладаємо декілька відгуків учасників групових занять, які проходять в Дрогобичі, від Євгенії з Києва, Лілії з Мелітополя і Нікіти з Харкова.
Generated by Facebook Photo Fetcher 2
