4 липня 2009 року відбувся другий «Міжнародний благодійний заплив», метою якого було зібрати кошти на лікування дітей з онкологічними захворюваннями.
Заплив відбувся у Києві, на остові Великий на Дніпрі.
За слів Петри Авсець, організатора заходу: «Плавання – моє улюблене хобі, тому організовувати заплив для мене було не складно, а навіть приємно! У 2008 році було проведено перший «Міжнародний благодійний заплив» в Словенії. Цього року ми вирішили, що «Заплив» відбудеться в Україні. Захід став особливим не тільки для 23 його учасників, але і для всіх волонтерів, які взяли участь у підготовці та проведення: група підтримки учасників запливу, люди, які відповідали за безпеку, медичний персонал, рятувальники, спонсори. Для мене особисто було великим привілеєм організовувати цей захід, а також брати участь у ньому. Величезним стимулом і мотивацією в тому, щоб плисти дистанцію 2000 м і таким чином зробити свій вклад у збір коштів для допомоги у придбанні медикаментів для дітей, хворих на рак, стало особисте знайомство з цими дітьми. Я дуже вдячна всім, хто проявив свою небайдужість до цього заходу. Зібрану суму 6000 грн найближчим часом ми плануємо витратити на ліки для дітей, хворих на рак, з Київського онкологічного центру. Я сподіваюся також на те, що третій «Міжнародний благодійний заплив» буде масштабнішим і кількість бажаючих брати участь у ньому зросте! Уже зараз ми думаємо про те, щоб якомога більше людей дізналися про цей захід».
Відгуки кількох учасників «запливу»:
«Було класно! Минулого року було страшно вперше брати участь в запливі: море солоне, після шторму, хвилями накривало з головою. Цього року було легше, хоча пливла без особливої підготовки. Спочатку вирішила плисти 500 м, але потім зрозуміла, що подолаю 1 км – і змогла!!! Ура!!! Планую брати участь і в наступному році, і плисти ще довшу дистанцію, але розумію, що для цього потрібно тренуватися плисти кролем».
Соня Гісіна
«Сама ідея «запливу» мені сподобалася. Ми не звикли до подібного, де не просто жертвуєш грошима, а й робиш зусилля над собою, тим самим показуючи свою небайдужість. Я пливла 500 м; хотіла більше, але боліла спина. Подолати цю дистанцію було не складно.Я дуже натхненна цим заходом, поділилася інформацією зі своїми колегами і клієнтами. Добре проводити подібні заходи і важливо, щоб якомога більше людей про це знали».
Олександра Криницька
