Майже завжди всіх учасників та учасниць занять «Діти та війна. Навчання технік зцілення» об’єднує одне – кожен був так чи інакше травмований війною. Але групи завжди різні. З поміж інших на заняттях, які відбувались в одному з дитячих таборів, був хлопець Владислав 15-ти років із м. Хмельницький. Він активно працював, швидко познайомився з усіма, слухав їхні розповіді, намагався обережно запитувати про те, що його цікавило. Проте, майже до кінця тренінгу він говорив, що травматичних спогадів не має і бере участь через цікавість і бажання навчитися технік зцілення на майбутнє.
Коли в групі працювали над темою страхів, одна дівчинка сказала, що боїться повертатися у Херсон, у будинок, який затопило на її очах. Тоді Влад сказав, що розуміє дівчину, бо також боїться повертатися у село до бабусі. Без зайвих спонукань хлопець розповів свою історію:
«Влітку я завжди їздив до бабусі в село, де у мене був найкращий друг Антон. Нам було весело і цікаво щодня. Два роки тому ми пішли на ставок, зловили пару карасів, були такі щасливі. Після рибалки ми йшли лісом, спілкувалися і раптом почули якийсь звук. Він був голосним і наче наближався до нас. Все відбувалося дуже швидко, можливо пару секунд… Я оглянувся і побачив, що на нас падає дерево. Антон якось мене відштовхнув зі стежки, а дерево впало прямо на нього…
Він загинув на місці. Мені було дуже страшно, мене ніби паралізувало, потім я почав витягувати його і побачив, що він не дихає, а вся голова в крові. Це був жах, я біг дорогою і кричав, кликав на допомогу. Його поховали, а я більше не можу їздити в село, жодного разу не був після того випадку».
Владислав закрив обличчя руками і плакав. Він пояснив, що після того випадку часто бачить один і той самий сон, як дерево падає на Антона. А коли він прокидається, то часто перед очима бачить свого друга і відчуває запах крові та чує звук дерева, яке падає. Минуло два роки, а хлопцю здається, що все було ніби вчора. Він перестав ходити до лісу і на риболовлю.
Продовжуючи заняття, тренери стимулювали групу до розмови про корисне і некорисне уникання. Також вони запитали Владислава, які техніки він міг би застосовувати у таких випадках. Хлопець поділився, що він вже використовує дихальні, слухові і нюхові вправи та носить із собою ароматичну олійку. Влад відмітив, що техніки допомагають йому знімати напругу, тому він планує практикувати їх і надалі. На наступне заняття Влад приніс виконане завдання з подолання страху. Він вирішив, що йому потрібно маленькими кроками повертатися до поїздок у село. На кожній сходинці він написав, що має зробити і схематично зобразив Антона, свого супергероя з крилами, який допомагатиме йому у всьому.
На фото групові заняття «Діти та війна. Навчання технік зцілення», які тренерки проєкту «Рука допомоги Україні» Алевтина Гурська та Марина Павлусь проводили в березні-квітні 2024 року в ліцеї №93 м.Києва.
Дякуємо за фінансову підтримку нашому партнеру – Канадсько-українській фундації.
Generated by Facebook Photo Fetcher 2
