«Мене звати Тетяна. Моєму синові Юрію поставили діагноз – рак четвертого ступеня. У нього була пухлина на весь живіт. Неможливо передати словами те, що я пережила за перші кілька місяців. Це була межа болю. Після першого блоку хіміотерапії на місці пухлини в кишечнику залишилися відкриті рани. Ніхто не бачив, що було всередині, але зовні шкіра знімалася разом з лейкопластиром. Коли дитина перебуває в такому стані, для підняття рівня лейкоцитів у крові, йому капають антибіотики, а тромбоцити (тільця, які відповідають за згортання крові) і гемоглобін дитина отримує з донорської крові. У Юри відкрилася внутрішня кровотеча. Йому вливали по 2-3 пакети тромбоконцентрату на добу. Сказати, що потрібні були донори – це не сказати нічого. Спробуйте не дихати і через хвилину скажіть, чи потрібен вам кисень. Після вливання тромбоконцентрату підвищується згортання крові і кровотеча зупиняється. Можете собі уявити, що для мого сина означала наявність донорської крові. Це був вибір – або вижити, або піти.
Після першого блоку хіміотерапії у дитини затягнулися всі рани. А в червні, після ще шести блоків, нас виписали додому. Першого вересня Юра пішов до школи».
