Ми бачимо на фото щасливих дітей і дорослих людей, які отримують зцілення від ран війни. Майже диво. В чому секрет? Як цього досягнути? Особистість тренера психологічного тренінгу дуже важлива. Як і особистість вчителя у школі. Тренер має бути чуйним і уважним, глибоким і привітним до кожного. І дуже важливо, коли він отримує задоволення від своєї роботи. У щасливого вчителя/тренера і учні щасливі.
Створення дружньої атмосфери в проєкті, підтримка молодих і досвідчених тренерів програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення», забезпечення всім необхідним, піклування про потреби – команда проєкту «Рука допомоги Україні» робить все, аби наші тренери-психологи мали настрій і силу для роботи.
Відгуки психологів проєкту, які нещодавно пройшли навчання за програмою «Діти та війна» та в квітні-травні 2022 року провели групові заняття для дітей та дорослих.
Мар’яна Козош (Горохів, Волинська область): «Ми завершили тренінг «Діти та війна» з групою. Усних відгуків було багато. Всі позитивні. Одна учасниця сказала, що не знає, як тепер жити без наших зустрічей. Люди просять продовжувати зустрічі. Їм так важливо бути вислуханими, прийнятими, зрозумілими».
Олеся Кочкіна (Рожище, Волинська область): «Щиро дякуємо за Вашу роботу! Дуже об’ємний та корисний курс, цікаво та корисно працювати з дітьми. Головне, що швидко бачимо результати в дітей, їх стан покращився, вони набули нових знань та вмінь, стали стійкіші і впевненіші; і ми, тренери, також!»
Діана Шпорт (Хмельницький): «Сьогодні отримала сертифікат тренера. Радості та гордості не має меж. Ура. Шлях був тернистий та емоційний, спектр емоцій був різним. Працювати зараз в умовах війни дійсно не просто. Але ми це зробили, працювали з дітьми, батьками і з собою також. Дякую тренерам за цю можливість. Усім бажаю миру і душевного спокою».
Марія Заміщак (Дрогобич, Львівська область): «Слава Україні! Пані Ірино, ми закінчили працю з дорослими. Задоволені вони і ми. Люди вдячні, що ми їх повернули до життя – це їхні слова. Обмінялися адресами, запрошували в гості у Київ, Харків. Дякуємо Вам за розуміння, науку, підтримку, допомогу. Дякуємо, що Ви є і що ми у цьому проєкті».
Марина Сокол (Горохів, Волинська область): «Дякую, що вели нас в ці тяжкі дні війни. Я дуже боялась іти туди, де біль і невідомість, я до цього не працювала з чужою травмою. Дякую моїй неймовірній ко-тренерці Мар’яні, яка завжди була поруч і допомагала долати мої страхи і сумніви. Вибачте, колеги, що пишу багато, але неймовірні емоції радості зараз переповнюють моє серце.
Радість за те, що ми змогли піти туди, де страшно, плюс радість за те, що людям допомогло, ми прокачали себе, як спеціалісти, і корисну справу зробили. Щаслива бути частинкою такого неймовірного проекту!»
Дякуємо за надані фото Юлії Забарі та Галині Шайді (Дніпро), Еліні Панасенко та Софії Березка (Дніпро), Вікторії Барановій, Тетяні Гурман та Надії Гурман (Чорноморськ, Одеська область), Марії Івченко та Галині Гамаль (Львів).
Generated by Facebook Photo Fetcher 2
