На Волині є невелике містечко – Горохів. Невелике за розмірами, але люди, які тут живуть, мають великі серця, люблячі й світлі. Чотири чудових тренери програми «Діти та війна. Навчання технік зцілення» працюють в Горохові з дорослими та дітьми, що отримали травми війни. Дякуємо вам, неймовірні Марина Сокол, Мар’яна Козош, Мар’яна Давидюк та Оксана Луговська-Фесенко, за вашу любов та наснагу! Про роботу наших тренерів більше розкажуть фотографії та відгуки учасників групових занять.
«Висловлюю щиру подяку організаторам та лекторам за створення групи психологічної підтримки! Ваші професійні здібності і неперевершена харизма, незважаючи на воєнний час, надихають рухатися, жити, любити… Вкладати частинку себе в добрі справи! Тренінги, проведені Вами, змушують зупинитися, переосмислити життя до війни та під час війни! Не втратити себе, а навпаки – допомагати тим, хто потребує також підтримки! Повернувшись в рідне місто, згадуєш Ваші настанови та поради в ті моменти, коли зупиняєш себе і не даєш негативним емоціям рухати тобою! Ви можете втілити надію сприймати світ по-іншому!»
Ірина, м. Бровари, Київська область.
«Дорогенькі мої дівчата Мар’янко та Маринко! Чесно я Вас полюбила, розкрила такі свої психологічні проблеми, як невпевненість в собі, поборола деякі страхи, я зрозуміла, що мені потрібно, та здебільшого зрозуміла, що я хочу в цьому житті, я зуміла впоратись з ПТСР. Ви неймовірні, шкода, що раніше я з Вами не мала можливості познайомитись. Це просто мене доля звела бути з Вами. Ви єдині, що мені допомогли».
Олена, м. Горохів, Волинська область.
«На початку березня цього року моя сім’я переїхала з м. Миколаїв до м. Горохів. Це було швидке, але непросте рішення. Вже 8 тижнів Горохів є домом для мене, мого чоловіка і наших діточок. Нас зустріли з великою турботою та теплом. Але психологічно було дуже важко. Була провина, що ми поїхали; знецінення своїх почуттів (бо комусь довелося пережити набагато більше); замкненість, дратівливість, гнів, апатія, зміни настрою; сором приймати допомогу; відірваність від реальності, неможливість будувати плани на майбутнє; сум за батьками й неможливість їх обійняти; дуже багато страхів; поганий сон, різноманітні збої в роботі організму. Соціальна працівниця познайомила мене з Мариною Сокол, і так я потрапила в групу жінок, які стали мені дуже близькими в наших спільних проживаннях. Вони дали інструменти, завдяки яким я можу впоратися зі своїми почуттями. Я дізналася, що все те, що зі мною відбувається, то нормально в такий ненормальний час, і інші також мають такі почуття. Відвертість інших жінок була цілющою для мене. Війна також випустила моїх старих драконів і мені вдалося дати їм трохи ладу. Вони сплять тихенько в печерах, а деякі полетіли геть. Для мене ці зустрічі були, як скарб. Мені важко словами передати цінність, але я вдячна всім серцем і душею. І велика вдячність тим, завдяки кому ця програма стала для мене можлива безоплатно».
Олена, м. Миколаїв.
«Ще раз я щиро вдячна вам за приділений час, за знання і звичайні буденні розмови про все! Дякую всім, дівчата! Не дарма ми з вами зустрілись! Це потрібно було кожній з нас!»
Інна, м. Харків.
«Ви чудові і в кожної з вас своя неймовірність. Навіть не згадаю, коли до нашого знайомства я так круто і корисно проводила час, 2 години пролітали, як 2 хвилини. ДЯКУЮ. Передати всі емоції та враження, які я отримали під час заняття, просто неможливо, все було неперевершено! Я познайомилися з впевненими та успішними дівчатками. Мені дуже сподобалася атмосфера довіри у нашій групі, завдяки чому я відчула реальні зміни. Пишаюся кожною учасницею неймовірного проєкту».
Таня, психолог, м. Горохів, Волинська область.
Generated by Facebook Photo Fetcher 2
